Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Правовий статус пацієнта

Правовий статус пацієнта

Назва:
Правовий статус пацієнта
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,19 KB
Завантажень:
78
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Рух за права людини у світі, не залишаючи поза увагою правового статусу пацієнта, набув свого значення з 1945 року, коли Хартія країн членів ООН підтвердила віру в ці фундаментальні права.

Взаємини медичних фахівців і пацієнтів, включно до початку 70-х років 20 століття, в основному були визначені правилами медичної етики. Проте, в подальшому спостерігається зміщення акценту в сторону правових положень та зростанням уваги до цієї проблеми з боку міжнародної спільноти.

Міжнародне регулювання в галузі правового статусу пацієнта у цей період часу здійснювалося таким законодавством: Загальна Декларація прав людини 1948, Міжнародна Конвенція громадянських і політичних прав 1966, Міжнародна Конвенція економічних, громадянських і культурних прав 1966, Європейська Конвенція по захисту прав людини та основних свобод 1950, Європейська соціальна Хартія 1961.

Поштовхом для розвитку в цій сфері послужила Європейська Нарада по правах пацієнтів Європейського Регіонального офісу, що зібралася за сприяння ВООЗ в Амстердамі (1994), яка прийняла Європейську Декларацію про політику в галузі дотримання прав пацієнтів у Європі, яка не втратила свого значення навіть сьогодні і яка встановила загальноєвропейську схему дій та загальну стратегію по дотриманню прав пацієнтів у Європейському регіоні.

Закладені на нараді принципи, що торкаються правового положення пацієнта (повага прав людини і людських цінностей в охороні здоров'я, інформація про медичну допомогу і як нею найкраще скористатися, згода, конфіденційність і приватність лікування та організація медичної допомоги) служить орієнтиром для країн, які приводять національне законодавство у відповідність до європейських стандартів.

Конституція України 1996 року врахувала основні принципи міжнародного права в цій сфері, що відповідно знайшло своє відображення в її положеннях [1,ст.ст.27, 49].

Приєднавшись до міжнародної угоди по уніфікації законодавчих актів та рухаючись в цьому напрямку, в Україні була проведена велика робота з гармонізації законодавства відповідно до міжнародних правових норм і з урахуванням досвіду європейських країн.

В Україні з 1993 року діє закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я», у якому в дуже загальному вигляді змальовується правовий статус пацієнта.

Після майже десятилітнього періоду пошуків правильного напрямку реформи охорони здоров'я в 2001 році була прийнята "Концепція реформи охорони здоров'я", яку хоча і не можна вважати досконалою, але це, безсумнівно, рух вперед.

Про актуальність і необхідність розбудови цього напрямку реформування галузі свідчать і три документи, які оприлюднені лише в першому півріччі 2004 року, а саме: доручення Президента України від 05.01.04 № 1-1/22 "Здійснити заходи з реформування системи охорони здоров'я … та поступового досягнення загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення", Програма діяльності Кабінету Міністрів України „Послідовність Ефективність. Відповідальність", затверджена постановою Верховної Ради України від 16.03.04 № 1602-ІV та Стратегія економічного та соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції", затверджена Указом Президента України від 28.04.04 № 493/2004.

Правовий статус пацієнтів, як особливих суб’єктів договірних правовідносин з надання медичних послуг, залишається одним із специфічних та малодосліджених, водночас актуальних питань цивільно-правової доктрини.

Не входячи в дискусію, залишаємося солідарними з тими дослідниками (Савицька А.М., Малеїна М.Н., Шевчук С.С. та ін.) [2, с.31; 3, с.29; 4, с.14-17.], які вказують на те, що визнання договірного цивільно-правового характеру відносин типу “лікувальна установа - пацієнт” в більшій степені забезпечує реалізацію права громадян на здоров’я, демократизацію відносин в сфері охорони здоров’я перетворює громадян із безправних прохачів в повноправних суб’єктів відносин, підвищує відповідальність лікувальних установ за здоров’я пацієнтів.

Визначаючи правовий статус пацієнта, аналіз чинного законодавства, дає змогу виокремити кілька груп прав та обов’язків пацієнта.

До першої групи відносяться основні права та обов’язки договірного правовідношення: право на забезпечення кваліфікованою медичною допомогою, сюди ж можна віднести право повідомити необхідні відомості про стан свого здоров’я, право на лікарську таємницю, право вимагати роз’яснення діагнозу, методів лікування і можливих наслідків, право інформованої згоди, обов’язок в певних випадках оплатити надану медичну послугу.

В другу групу входять права та обов’язки, які закріплені за окремими категоріями пацієнтів (право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, яка потребує догляду, право на участь в медичному експерименті тощо).

Третю групу складають права та обов’язки, які в договорі про надання медичних послуг є додатковими, виконують допоміжну функцію по відношенню до головного змісту зобов’язань (зберігання речей, харчування в стаціонарних лікувальних установах).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Правовий статус пацієнта

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок