Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст

Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст

Назва:
Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,64 KB
Завантажень:
336
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Закон Про громадянство України
На сьогодні кожна держава світу, яка проголосила себе правовою, повинна чітко хто є її громадянином. Адже одним із основних елементів, що визначать державу, поруч з територією та політичним ладом є її населення.
Громадянство є невід’ємною ознакою держави і її суверенітету, без якого вона не може існувати. Невід’ємним правом кожної особи, яка проживає на території України, а саме право на громадянство, яке визнано міжнародним співтовариством.
Розуміння людини є надзвичайно важливим у характеристиці його правового становища і соціальної сутності. Громадянство надає особі можливість певною мірою долучитися до політичного, економічного, правового і культурного життя суспільства і держави. Національне законодавство про громадянство визнається іншими державами тоді, коли воно відповідає чинним міжнародним конвенціям тим принципом права, які є загальновизнані щодо громадянства. Громадянство – це правовий зв’язок особи із державою, який полягає у їх взаємних правах і обов’язках.
До проблеми громадянства звертається дуже багато вчених, професорів зокрема В.В. Копейчиков, В.Г. Гончаренко, В.Т. Маляренко, та ін, які у своїх наукових працях висвітлюють основні проблеми, які стосуються поняття громадянства.
Інститут громадянства доволі старий і має довгу історію свого розвитку і становлення.
Звернімось хоча б до становлення інституту громадянства в УНР. Питання, які стосувалися громадянства вирішувались Конвенцією УНР від 29 квітня 1918 р. та Законом УНР “Про громадянство” від 2.03.1918 р. та Законом “про реєстрацію громадянства” від 04.03.1918р.
Характерні ознаки цього закону - заборона подвійного громадянства, трирічний сенс осілості для набуття права на громадянство. Встановлювався порядок одержання свідоцтва, про громадянство, складання обов’язкової присяги, порядок вступу і виходу з нього. Але не зважаючи на позитивні сторони законів, окремі їх положення було сформульовано невдало. Усі питання, що стосувалися інституту громадянства були віднесені до компетенції МВС, а не до вищого органу державної влади. Жінки могли бути у тому ж громадянстві що й їх чоловіки, примітивною для корінних українців була процедура доведення свого права на громадянство УНР, яка здійснювалась за допомогою свідків.
Стосується становлення інституту громадянства на території Української Держави, то 2 липня 1918 р. гетьман П.Скоропацький затвердив Закон про громадянство Української Держави. Заборонявся інститут подвійного громадянства. Закон передбачав “нульовий варіант” для всіх, хто на законних правах перебував в Україні на момент проголошення цього Закону.
До утворення СРСР (1922р.) питання громадянства регулювалися законодавством відповідних республік. З утворенням СРСР було встановлено єдине союзне громадянство (Конституція СРСР 1924 р. ст. 7; Конституція СРСР 1936 ст.21, закон “Про громадянство СРСР” від 1938 р.)
Першим державно-правовим актом, що визначив громадянство України, стала “Декларація про державний суверенітет України” прийнята ВР УСС 16 липня 1990р. Розділ IV її проголошував, що УРСР має громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.
З прийняттям ВР УРСР 24 серпня 1991 р. “Акт проголошення незалежності України” постало питання: у стислі строки, зумовлені припиненням існування СРСР та його громадянства, розробити власне громадянство, яке б на сучасному рівні регулювало проблеми громадянства України і питання правонаступництва у сфері громадянства. Основоположним принципом при розв’язанні цієї проблеми Україна обрала так званий “нульовий варіант”. Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності кожної держави, був Закон “Про громадянство України” від 12 серпня 1991 р. у ст. 9 якого закріплено, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянина ми України; також Закон України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок