Головна Головна -> Реферати українською -> Право -> Історичний аспект правового регулювання оплати праці в Україні

Історичний аспект правового регулювання оплати праці в Україні

Назва:
Історичний аспект правового регулювання оплати праці в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,05 KB
Завантажень:
379
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Історичний аспект правового регулювання оплати праці в Україні


Заробітна плата, в тому числі додаткове матеріальне стимулювання працівників у виді преміювання, є однією з основних проблем трудового права протягом усього періоду історичного розвитку України, як держави.
При дослідженні проблем оплати праці на сучасному етапі , доцільно приділити увагу історичному досвіду правового регулювання цьогу інституту. Такий підхід у вивченні проблеми допоможе зробити висновки про те, які методи правового регулювання та норми інституту оплати праці є найбільш ефективними в регулюванні трудових відносин в галузі оплати праці між працівниками та роботодавцями. Мається на увазі, що норми, які регулюють оплату праці у трудовому законодавстві повинні відповідати інтресам як працівників, так і роботодаців в однакому ступені.
Зокрема, у проекті нового Трудового кодексу України (ТК) рівновага інтересів порушена на користь роботодавців. Так, наприклад, відомий спеціаліст у галузі трудового прва О.І. Процесвький у своєї роботі „Чи ж є на що сподиватися”, яка відображує критичний погляд науковця на проект ТК, ставить питання законодавцю: „Чому інтерес роботодавця червоною ниткою проходить через весь проект? А де ж інтереси працівника, де ж той союз інтересів працівника і роботодавця?”. І висновок вченого однозначний : „У проекті ТК його не має”[1, с. 8-9]
Проблеми правового регулювання оплати праці, в тому числі преміювання, у різні історичні періоди приділяли увагу у своїх роботах такі відомі науковці, як Каринський С.С., Процевський О.І., Лившиць Р.З., Зайкін О.Д. та інші.
З історії держави та права України, на наш погляд, слід виділити період з 1918 р. по 1927 р. ХІХ ст., тому що саме з цього переломного періоду історії можна витягти найбільш корисний опит правового регулювання оплати праці в умовах перебудови економічних відносин.
Отож, починая з 1918 року можна казати про становлення радянського трудового права. Це пов’язано, перш за все, з обнародуванням 10 грудня 1919 року Кодексу законів про працю, який містив принципи „соціалістичної організації праці”, зокрема – обов’язок виконувати встановлену міру праці та право на оплату праці, цей КЗпП на підставі договору про военно-політичний союз поширювался на Україну [2, с. 191].
У КЗп П 1918 року в VI розділі визначалась винагорода за працю на підстві Тарифного положення, зокрема в ст. 55 було прописано, що „размер вознаграждения, получаемого трудящимися за работу на предприятиях, в учреждениях и хозяйствах, применяющих чужой труд, подробные условия и порядок выдачи орпеделяется тарифами, вырабатываемыми для подобного рода труда...”, в ст. 57 визначається, що „учреждения, вырабатывающие тариф, при установлении норм вознаграждения распределяют трудящихся данной профессии по группам и категориям, устанавливая для каждой группы и категории определенный размер вознаграждения”, а у ст. 58 встановлюється розмір винагороди, а саме записано: „размер, определяемого тарифным положением вознаграждения, во всяком случае не может быть ниже прожиточного минимума, устанавливаемого Народным Комиссариатом Труда”. Також у ст. 72 КЗпП визначалися форми оплати праці, тобто: „ уплата вознаграждения производится деньгами или натурой (предоставлением помещения для жилья, продовольствием, продуктами) [3, с. 16-19].
Але правознавці того переіоду історії, а також і сучасні спеціалісти вважають, що положення КЗпП 1918 року мали декларативний характер, це було обумовлено политикою воєнного комунізму і у зв’язку з відсутністю коштів для оплати праці було неможливо втілити в життя принцип особистої матеріальної заінтересованості у праці, тому спроби упорядкування заробітної плати в умовах господарської разрухи та повного знецінення грошей виявилися марними. У зв’язку з цими обставинами в 1919 році розпочалася підготовча робота з натуралізації заробітної плати. Декретом Радноркому УРСР „Про введення єдиної трудової пайки в містах і промислових центрах У.С.Р.Р.” від 6 квітня 1920 року для робітників та службовців вводився трудовий „пайок”, і до кінця 1920 року натуроплата стала переважною формою оплати праці, заохочувальні види оплати праці також мали натуральне вираження [2, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Історичний аспект правового регулювання оплати праці в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок