Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Причини дружніх відносин. Значення критикиі самокритики свого “Я” і характеру в діяльності медичних працівників

Причини дружніх відносин. Значення критикиі самокритики свого “Я” і характеру в діяльності медичних працівників

Назва:
Причини дружніх відносин. Значення критикиі самокритики свого “Я” і характеру в діяльності медичних працівників
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,78 KB
Завантажень:
289
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Причини дружніх відносин. Значення критики
і самокритики свого “Я” і характеру в діяльності медичних працівників”


ПЛАН
Вступ
1. Поняття колективу, теорія міжособистісних стосунків
2. Місце згуртованості і дружніх стосунків в колективі
3. Колективна відповідальність
Висновки
Використана література


Вступ
Саме медицина в кращих своїх моральних зразках і намаганнях концентрує й наочно уособлює концептуальні принципи та засади професійної колегіальності, тобто фахової взаємоповаги, порозуміння та водночас вимогливості до практичної роботи лікарів заради інтересів хворого. На важливості шанобливого ставлення лікаря до знань та навичок більш досвідченого колеги наголошує Гіппократ у своїй класичній "Клятві". Цей постулат лікарювання красномовно зауважено й у "Факультетській обітниці" молодих вітчизняних лікарів перед початком самостійного шляху. Варто зазначити, що принцип колегіальності загалом ґрунтується й проголошує повагу до будь-якої думки в процесі надання медичної допомоги (скажімо, під час консиліуму), незалежно від офіційного статусу лікаря. Власне, консиліум — то не обов'язково зіткнення протилежних міркувань трьох-чотирьох спеціалістів або якийсь формальний акт чи процедура.
1. Поняття колективу, теорія міжособистісних стосунків
Колектив (лат. collectivus — збірний) — вищий рівень розвитку спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і сус-пільне цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних сто-сунків.
Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності, вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють об'єднанню спільних зусиль — досягненню заданих суспільством цілей. У свою чергу, це змінює характер стосунків, породжує психологію ко-лективу. Колектив — ідеальна з погляду суспільства спільність, форму-вання якої всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в групі, яка боролася б за втілення його цінностей.
Цінності суспільства завжди опосередковують офіційні стосунки у спільностях, проте вони далеко не завжди приймаються людьми і дійсно опосередковують міжособистісні стосунки. Для цього, принаймні, вони мусять бути гуманними визнавати людину як найвищу цінність, мету, а не засіб суспільства. Цінності негуманного суспільства, для якого лю-дина — засіб досягнення абстрактних цілей, можуть прийматись індиві-дом (внаслідок навіювання, під загрозою покарань чи санкцій) і визнача-ти його ставлення до іншої людини Проте він не прийме такого ж — негуманного — ставлення до себе. Через це ступінь опосередкованості такими цінностями міжособистісних стосунків у групі як осередку такого суспільства буде незначним. Існує своєрідний еталон міжлюдських взає-мин (він задається ідеалами гуманізму), з яким індивід порівнює став-лення до себе довколишніх. Тому він прагне до референтної групи, що визнає його самого як цінність.
Саме такого рівня розвитку досягає колектив. У негуманному суспільстві це, швидше, декларована, ніж реальна спільність, ідеал, якого так і не було досягнуто. Не випадково, що «соціалістичні колективи» — складові Радянського Союзу — з розпадом держави припинили існування майже безболісно, для більшості їхніх членів. Психологія в такому су-спільстві, досліджуючи «проблему колективу», виконує переважно ідео-логічну, а не пізнавальну, таку, що характеризує реальний стан речей, функцію. Вона створюватиме образ бажаного, а не дійсного. Проте й такий образ все ж має пізнавальне значення, адже він орієнтує на ідеали міжлюдських взаємин.
Колегіальність у медичному колективі є одним із наріжних принципів, які регулюють взаємостосунки між співробітниками.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Причини дружніх відносин. Значення критикиі самокритики свого “Я” і характеру в діяльності медичних працівників

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок