Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> реферат українською: Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення.М. Гайдеггер (1889—1976)

Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення.М. Гайдеггер (1889—1976) / сторінка 5

Назва:
Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення.М. Гайдеггер (1889—1976)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,00 KB
Завантажень:
343
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Але це відношення до розкриття сутнього саме себе розкриває, воно віддає перева-гу забуттю таємниці і зникає в цьому забутті.
Хоча людина, стверджує Гайдеггер, у своїй поведінці завжди має відношення до сутнього, проте вона змінює також у більшості випадків своє відношення до того чи іншого сутнього та його проявів. Людина зав-жди залишається у повсякденному та легкоздоланному, залишається також і тоді, коли мова йде про вихідне й конечне. І коли вона збирається розши-рити, змінити, знову освоїти й зафіксувати сферу виявлення сутнього у різноманітних областях своєї діяльності і своїх можливостей, вона ке-рується при цьому вказівками, які визначаються колом повсякденних намірів і потреб.
Занурення у повсякденність, проте, саме по собі свідчить про те, що у даному випадку не допущене панування таємниці таємниць. Правда, у по-всякденності також є нез'ясоване, невирішене, сумнівне. Але найнадійніші з поставлених нею питань являють собою лише переходи й проміжки у лабіринтах повсякденності, а тому вони не є суттєвими. Там, де допус-кається прихованість сутнього, причому лише як межа, що час від часу ви-никає, приховування таємниці, як основна подія, занурюється в забуття.
Проте забута таємниця наявного буття людини ніколи не долається забуттям, але забуття надає зникненню, що уявляється, власну присутність у теперішньому. Тим, що таємниця відмовляється від забуття і перестає служити йому, вона залишає людину в її повсякденності, під її власним склепінням. Отже, покинуті люди доповнюють собі свій “світ” дедалі но-вими й новими потребами й намірами і наповнюють їх своїми замислами й планами. І тоді людина користується останніми для задоволення своїх намірів, забувши про сутнє в цілому. Ґрунтуючись на цьому, людина ство-рює нові й нові міри, не замислюючись над обґрунтуванням самої міри та над сутністю її встановлення.
Незалежно від безперервного руху вперед до нових вимірів, людина от-римує свої виміри в чистоті сутності. Людина втрачає саму себе, їй не вис-тачає власне людини, і це відбувається у тим більшій мірі, чим більш вик-лючно вона робить себе як суб'єкт мірою всього сутнього.
Виміряне повсякденністю забуття людини ґрунтується на її власній упевненості, в основі якої лежить колись раніше доступна їй повсяк-денність. Ця впевненість має неусвідомлювану опору у відношенні, в якій наявне людське буття не тільки не є екзистентнішим, але водночас і інзистентним, тобто таким, яке у своїй скам'янілості базується на тому, що являє собою сутнє: "сутнє в собі" і "сутнє закрите".
Наявне буття людини водночас є і екзистентним, і інзистентним. В інзистентній екзистенції також володарює таємниця, але тільки як забута і така, що стала "несуттєвою" сутністю істини.
Людина є інзистентною тоді, коли вона звернена до найближчої повсякденності сутнього. Але вона є інзистентною тільки вже як звернена до екзистенції, оскільки вона керується сутнім як таким при встановленні своїх вимірів. Але при встановленні своїх вимірів людство відвертається від таємниці. Таким чином, інзистентне звернення до повсякденного і екзистентний відхід від таємниці безпосередньо пов'язані одне з одним. Сум'яття, в якому людина віддаляється від таємниці у напрямі до повсякденного, а потім від однієї повсякденної речі до іншої — повз таємниці, — це пошуки.
Людина мандрує. Людина не просто вступає на шлях блукань і мандрів. Вона завжди перебуває на цьому шляху, тому що вона екзистентно інзистентна. Шлях блукань, яким іде людина, немохиіиво уявити як щось таке, що рівномірно простягається біля людини, подібно до ями, в яку вона іноді потрапляє.
Блукання належить до внутрішньої конституції буттєвості, в яку допу-щена історична людина. Блукання — це дії того круговороту, в якому інзистентна екзистенція, включаючись у круговоріт, піддасться забуттю і втрачає себе. Приховування прихованого сутнього в цілому володарює у виявленні всякого сутнього, яке (виявлення) як забуття приховування пере-творюється на блукання.
Блукання є сутнісним антиподом відносно первинної сутності, істини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення.М. Гайдеггер (1889—1976)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок