Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок як минуще

Вчинок як минуще

Назва:
Вчинок як минуще
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
39,38 KB
Завантажень:
250
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
РЕФЕРАТ
На тему:
Вчинок як минуще


Результатом життєвого шляху людини постає певне розуміння мину-щого, яке починає собою цей шлях і його завершує. Перебування у минущому та його відображення в самому суб'єкті складають основний принциповий зміст життя.
Філософія, що осягає світ, феноменально поділяє його на ноумен та фе-номен. Я хочу знати, що криється за зовнішньою видимістю світу. І якщо я приходжу до думки про те, що між ними (світом та його видимістю) немає прірви, що вони єдині і т.д., питання про відношення феномена й ноумена залишається в силі. Це вихідна думка людини, яка будує світогляд.
Проте ноумен, хоча він і визначається як основа буття, заводить людину у світ абсолютної абстракції, про який нічого сказати не можна, можливо, крім того, що він існує. Таке вивільнення світу від визначеностей є певною подобою смерті. Потяг до осягнення ноуменальної сутності є потяг танатос. Але людина не може дихати таким розрідженим повітрям абстракції. Вона врятовує себе у пошуках визначеності, їй потрібен конкретний, чуттєво осягнутий світ, до якого вона відчуває абсолютну прихильність і втрата яко-го призводить її до стану жаху перед життям. Цей потяг до визначеності світу є любов, або лібідо, — термін, який отримав модне звучання.
Переживання, відчуття буття як перше і найфундаментальніше визна-чення життя є результат взаємного переходу танатос та лібідо. Лише у тана-тос з його відторгненням визначеності, скутості нею, а також у поверненні до неї людина має єдину можливість пережити своє буття. Ця єдність лю-бові та смерті як єдність визначеності та невизначеності є вихідним предме-том філософії, психології, мистецтва, художньої літератури та будь-якого іншого відображення світу. Можна лише пригадати філософську поезію Аль Фаріда, "Принцесу Турандот" Карло Гоцци або байропївського Сардана-пала у заключній сцені з Міррою, які вмирають разом на палаючому троні. Безконечне багатоманіття інших великих сцен, створених людством, свідчить про цю єдність саме як єдність життя та смерті — у простих та ве-лично-апофеозних утіленнях.
Жага до визначеності є лібідо. Це прагнення до предметності є дух лю-дини, що творить. Прагнення до ноумена — вираження духу заперечення, деструкції, згортання визначеності. Танатос і лібідо рефлектують один в одного як вихідні феномени буття. Людина шукає його розгадки у цьому переході. Оскільки фіксується тенденція переходу до ноумена, виникає страх смерті. Фіксування тенденції до виникнення феномена, як радість світанку, призводить до переживання радості буття. Але ця остання повинна мати своєю необхідною передумовою подолання деструкції ноуменальної тенденції.
Ці суперечливі сторони відчуття буття розгортаються як творчість та як руйнування (нищення) або — у більш сучасних термінах — як біофілія та некрофілія. Звідси жага до самозбереження та самознищення, а також ана-логічна жага, спрямована на іншого. Жити — значить умирати, тобто мати перед собою межу, яка постійно нагадує: "Memento mori". Принцип Р.Декарта ''Cogito ergo sum" позначає cogito як основу для розрізнення, що виникає при взаємопереходах феномена та ноумена і, як наслідок, призво-дить до переживання відчуття буття.
Людина "хапається" за визначеність, розвиває її, робить її своєю, щоб відчувати себе опертою на щось. Вона шукає споріднену опору або (що те ж саме) в іншому шукає духовне. Вона аналізує інше, щоб знайти це рідне, споріднене, але залишається у самовірогідності одинокою. Вона нама-гається подолати одинацтво, розширити себе, знайти навколо таку ж суб'єктивність і робить це за аналогією тілесності. Припускає в аналогічній тілесності такий же дух, таку ж духовність. Вона шукає розширення свого буття за рахунок буття іншого. Вона знаходить людину і експериментує з нею, здійснюючи спроби побачити в ній духовність — опосередковано чи навіть безпосередньо. Інший вчиняє так само. Відбувається зустріч, у про-цесі якої виникають відношення, стосунки. Відтак виникає прагнення до змагання, яке постає у тактиці та стратегії, а загалом — у поведінці.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Вчинок як минуще

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок