Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Рефлексивність і вчинковий канон.Загальна структура післядії (рефлексії)

Рефлексивність і вчинковий канон.Загальна структура післядії (рефлексії)

Назва:
Рефлексивність і вчинковий канон.Загальна структура післядії (рефлексії)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,53 KB
Завантажень:
351
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему:
Рефлексивність і вчинковий канон.
Загальна структура післядії (рефлексії)


Здійснення вчинку породжує гострі реакції на нього з боку людського се-редовища і середовища взагалі. Хоча вчинок може й залишатися мало поміченим у світі, він зумовлює значні метаморфози у психіці людини. Він сам є головним компонентом цих метаморфоз. Очікувана реакція на вчинок і реакція дійсна викликають драматичну напругу. Вона інтенсифікує мотиви рефлексивності, інтенсифікує саму рефлексивність. Остання через реально здійснений учинок відчуває його ідеальну сутність, яка оформлюється у вчинковий канон. Саме він є реальністю інтенції. Канон, далі, є певною вимогою щодо характеру здійснення вчинку. Оскільки жодний вчинок ніяк не може бути остаточним вирішенням, утіленням канону, вчинок продов-жується, стає перманентним. Він (інтенціонально) спрямований на певний предмет, шукає себе в цьому предметі, але знаходить і не знаходить цілком адекватно себе, тому продовжує тенденцію до свого втілення. Потяг до предмета, подальше опредметнення лише показують певну обмеженість вчинкового втілення. Саме в цьому акті виростає справжнє бачення ідеалу та способу його реалізації. Інтенція як спрямованість на предмет учинку є дійсною рушійною силою самого вчинку. Здійснення і нездійснення ідеалу інтенсифікує інтенцію, а саме — мотиваційний аспект учинку.
Вчинок — як здійснення, і разом з тим нездійснення ідеалу — триває вічно і стає яскравим Schusuchtom (прориванням) у невизначену далечінь. Нездійснення узгодженості між ідеалом і реальним учинком не тільки інтенсифікує рефлексивність самого вчинку, а й породжує ідею канону психічного в цілому і канону вчинку зокрема. У зв'язку з цим слід розрізняти ідеал учинку і вчинковий канон. Ідеал є вираженням гостроти непримиренності реального вчинку з намірами його здійснення. Ідеал гине при зустрічі з матеріальним, реальним світом, як висихає вранішня роса при сході сонця.
Вчинковий канон не є чистою ідеалізацією з її недосягненістю, потойбічністю, трансцендентністю. Канон постає в реальних досягненнях, які переводять трансцендентальне в реальне. Тому канон є вищою реальністю, вищим досягненням. Він є, зрештою, взірцем, який створюється, зокрема, через методологію, а методологія, оскільки вона стикається з реальним світом, сама виступає таким каноном. І хоч у каноні має залишитися щось трансцендентне, він його переборює. А це вже є дійсною індивідуалізацією канону.
Про таку індивідуалізацію говорив також К.Г.Юнг, протиставляючи їй архетипи колективного несвідомого. Дійсний канон як взірець є справж-ньою реалізованою ідеальністю вчинку. Більш того, сам канон весь час себе "долає", переступає свої межі, реалізуючи себе.
Канон є не тільки ідеальне всезагальне. Він має в собі також і неповтор-ну одиничність, яка органічно сполучається зі всезагальністю. Адже таким є реальне психіки. Вчинковий канон є саме рушієм психічного становлення, відповідним перетворенням психічної природи. А вона виражає дві інтимні тенденції: до всезагального, цілковитого охоплення буття — бути в усьому, єднатися через загальне; але єднання передбачає обмін змістовностей, і ці змістовності мають бути неповторними, щоб здійснювати саме змістовий обмін і, далі, знайти єднання зі збереженням особливого. Всезагальне, особ-ливе, одиничне — ось умови, або сторони, канону, якщо бажати йому справжнього реалістичного існування. Саме так витлумачений канон стає істинною душею існування живої істоти.
Пошук канону і відповідної поведінки сповнює справжнім змістом психічний розвиток. Оскільки є відповідність і разом з тим невідповідність між всезагальним і одиничним у їхньому зв'язку через особливе, можна говорити про реальну психіку. Вона внутрішньо прагне розкрити себе як єдність всезагального, особливого та одиничного, і коли не настає такої єдності цих моментів, істота переживає страждання. Тому реальніше канон є рушійним імпульсом психіки, а не якоюсь невловимою абстракцією. Канон є рушійною силою вчинку, поведінки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Рефлексивність і вчинковий канон.Загальна структура післядії (рефлексії)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок