Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я”

Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я”

Назва:
Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я”
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,96 KB
Завантажень:
371
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я”


З позицій теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків, цими ідеалами є такі соціально-психологічні явища: згурто-ваність як ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістське самовизначен-ня, колекти-вістська ідентифікація, соціальне цінний характер мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для його членів, об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності. В своїй сукупності вони становлять психологію ко-лективу.
Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність — характеристика міжособистісних стосунків, що свідчить про ступінь збігу оцінок, наста-новлень і позицій групи відносно цілей, цінностей і норм спільної діяль-ності. У групах високого рівня розвитку ступінь такого збігу досить ви-сокий, тоді як у групах низького рівня — незначний.
У перших, наприк-лад, уявлення про властивості характеру, необхідні лідерові, чіткіші, ніж у других (Шпалінський). Важливо, що в царині смаків, уподобань, інтересів буває так, що між членами групи високого рівня розвитку є розходження, а між членами групи низького рівня — збіг. Але Це майже не позначається на спільній діяльності Лише згуртованість навколо цінностей сприяє об'єднанню спільних зусиль і позитивно впли-ває на їх ефективність. Це також означає, що колектив не обмежує життя своїх членів лише спільною діяльністю.
Медицина в кращих своїх моральних зразках і намаганнях концентрує й наочно уособлює концептуальні принципи та засади професійної колегіальності, тобто фахової взаємоповаги, порозуміння та водночас вимогливості до практичної роботи лікарів заради інтересів хворого. На важливості шанобливого ставлення лікаря до знань та навичок більш досвідченого колеги наголошує Гіппократ у своїй класичній "Клятві". Цей постулат лікарювання красномовно зауважено й у "Факультетській обітниці" молодих вітчизняних лікарів перед початком самостійного шляху. Варто зазначити, що принцип колегіальності загалом ґрунтується й проголошує повагу до будь-якої думки в процесі надання медичної допомоги (скажімо, під час консиліуму), незалежно від офіційного статусу лікаря. Власне, консиліум — то не обов'язково зіткнення протилежних міркувань трьох-чотирьох спеціалістів або якийсь формальний акт чи процедура.
Колектив (лат. collectivus — збірний) — вищий рівень розвитку спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і сус-пільне цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних сто-сунків.
Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності, вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють об'єднанню спільних зусиль — досягненню заданих суспільством цілей. У свою чергу, це змінює характер стосунків, породжує психологію ко-лективу. Колектив — ідеальна з погляду суспільства спільність, форму-вання якої всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в групі, яка боролася б за втілення його цінностей.
Цінності суспільства завжди опосередковують офіційні стосунки у спільностях, проте вони далеко не завжди приймаються людьми і дійсно опосередковують міжособистісні стосунки. Для цього, принаймні, вони мусять бути гуманними визнавати людину як найвищу цінність, мету, а не засіб суспільства. Цінності негуманного суспільства, для якого лю-дина — засіб досягнення абстрактних цілей, можуть прийматись індиві-дом (внаслідок навіювання, під загрозою покарань чи санкцій) і визнача-ти його ставлення до іншої людини Проте він не прийме такого ж — негуманного — ставлення до себе.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок