Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)

Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)

Назва:
Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,06 KB
Завантажень:
210
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
На тему:
Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)


Цю теорію О.Р.Лурія створював як відповідь на питання щодо ло-калізації вищих психічних функцій людини. Це був один із важливих пред-метів нейропсихології, яку він створив як галузь психології. У нейропсихо-логії його цікавили нейропсихологічні синдроми, які постають при ура-женні тих або інших ділянок мозку (нейропсихологічна синдромологія). Лурія вивчав також форми порушень психічних процесів залежно від ло-калізації цих порушень (нейропсихологія пізнавальних процесів), сформу-лював принцип мозкової організації вищих психічних функцій людини.
Нейрохірургічна клініка дає нейропсихології унікальну можливість пе-ревірки нейропсихологічних гіпотез, тобто успіхи нейропсихології прямо залежать від нейрохірургії.
Лурія показав роль глибинних підкоркових і серединних структур у мозковій організації психічних процесів. Досліджувалися також порушення емоційно-особистісної форми хворих; ставилися проблеми лінгвістичного аналізу мовних порушень у клініці локальних порушень головного мозку. До праць ученого з нейропсихології можна залучити і психофізіологію в дусі природничо-наукових ідей І.М.Сєченова. Лурія прагнув створити "психологічно орієнтовану фізіологію", яка мала б своїм предметом фізіологічний аналіз свідомих психічних актів людини. Мова йшла не про просту відповідність (паралелізм) фізіологічного і психологічного, а про системні утворення, зокрема такі, про які писав П.К.Анохін.
Головною в дослідженнях Лурія є та ділянка в нейропсихології, що вивчає психофізіологію локальних уражень мозку, які пов'язані з вищими психічними функціями — увагою, сприйманням, пам'яттю, інтелектом, довільними рухами.
Таким чином, коло наукових проблем ученого включає загально-теоретичні проблеми психології, онтогенез, історичний розвиток психіки, дослідження мозкових механізмів психічної діяльності.
У Московському інституті психології Лурія працював під керівництвом К.М.Карнілава, гостро критикував ідеалістичну психологію, всіляко пропа-гував діалектичний матеріалізм. В ранні роки своєї творчої діяльності Лурія захоплювався фрейдизмом (як і багато інших відомих психологів), але зго-дом зрозумів несумісність цього напряму з марксизмом.
Розроблюючи проблеми психології емоцій, Лурія досліджував "афективні сліди" злочинів, що мало паралелі з відомими розробками “детектора брехні". Досвід теоретичних і експериментальних досліджень свідчив про те, що має бути побудована нова методологічна засада психо-логії, що реактологічний підхід вичерпав себе. Насправді там не було чому вичерпуватись. Адже реактологія базувалася на старій схемі — тріаді (суб'єктивна психологія, об'єктивна психологія та їхній синтез): безплідна з самого початку позиція.
Разом з Л.С.Виготським і О.М.Леоптьевим Лурія почав розробляти теорію культурно-історичного розвитку психіки. В результаті було написано книгу "Етюди з історії поведінки" (спільно з Виготським), де здійснювалася спроба довести соціально-історичну детермінованість свідомості, значення в індивідуальному розвитку психіки засвоєння суб'єктом досягнень культури.
Далі Лурія — керівник кафедри психології Академії комуністичного ви-ховання ім. Н.К.Крупської. Разом з Виготським і Леонтьєвим він продовжує розробку вузлових проблем психології (''Знаряддя і знак", 1931). Якщо практична діяльність, зазначає Лурія, опосередковується знаряддями ма-теріального виробництва, то психічна діяльність здійснюється за допомогою знарядь духовних (знакові системи), насамперед мовних. Спрямовані спо-чатку на спілкування як його засіб, вони далі стають засобами формування психічних властивостей людини — уваги, пам'яті, мислення.
Було висунуто гіпотезу про те, що тут має місце перехід від зовнішнього до внутрішнього. Поступово зникає необхідність у зовнішніх опорах (запам'ятовування тощо), і на перший план виступають внутрішні засоби. Так розкриваються опосередковані психічні процеси, здійснюється їхня інтеріоризація — перетворення зовнішньої комунікації у внутрішню діяльність, де процеси відбуваються вже в суб'єктивному плані.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок