Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості

Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості

Назва:
Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,85 KB
Завантажень:
344
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості


Прояви соціальної обдарованості є результатом функціонування певних психологічних структур, притаманних особистості – їх носію. Якість та рівень розвитку цих структур визначають соціальну ефективність людини. Такий ансамбль здібностей сьогодні має широкий діапазон визначень. Це спричинено своєрідністю дослідницької парадигми, з позиції якої той чи інший вчений прагне наблизитись до визначення соціальної обдарованості. Використовуються, зокрема, такі терміни, як соціальний талант (Н. Левітов, 1928), соціальний інтелект (Т. Хант, Ед. Торндайк, 1928, Дж Гілфорд, 1943), організаційні здібності (Л. Уманський, 1980), лідерська обдарованість (А. Матюшкін, О. Яковлева, 1988), соціальні здібності (Л. Попова, 1992), комунікативна компетентність (О. Бодальов, 1992), соціальна компетентність (Л. Петровська, 1996), адаптивний інтелект (С. Берт, Д. Уотсон, 1996), синтезований інтелект (П. Болтс та ін., 1987 – 1996). Такі психологічні конструкти тісно корелюють у своїх емпіричних проявах з легкістю встановлення та високою якістю підтримання міжособистістних контактів. Водночас кожне з них має відповідний діапазон науково-теоретичного забезпечення (порівняймо обсяг понять „соціальний талант” і „організаційні здібності”). Вочевидь, всі вони з різним наближенням є конкретизуючими різновидами родового поняття „соціальна обдарованість”.
Аналіз науково-психологічних напрацювань
Для поняття соціальної обдарованості на сьогодні існує щонайменше три варіанти тлумачення – загально-, соціально- та диференційно-психологічний. З одного боку, цим терміном у вітчизняній психології (особливо у ХІХ та на початку ХХ століття) позначалася певна сукупність здібностей людини, які, на загал, забезпечують ефективність її соціальної життєдіяльності (О. Вессель, 1863, О. Лазурський, 1922). Це, так би мовити, доконечно широке розуміння цієї категорії. З позиції диференційно-психологічного підходу такого роду обдарованість є високорозвиненим потенціалом відповідних здібностей людини як суб’єкта активності, неповторним поєднанням лише їй притаманних властивостей, які дозволяють особі-носію досягати значних результатів діяльності у соціальній сфері суспільного виробництва (Б. Теплов, 1941, Б. Федоришин, 1982, Є. Климов, 1999). З соціально-психологічної точки зору, соціальна обдарованість визначається як життєво-стильова характеристика, що віддзеркалює здатність людини до ефективного входження в спільноту та продуктивного управління групою людей різного рівня узагальненості. Потенціал таких властивостей забезпечує особі самореалізацію через спілкування з іншими людьми та через вплив на них (А. Петровський, 1984, Є. Головаха, 1987, Ю. Швалб, 2004) .
Методологічна позиція автора
На нашу думку, різні підходи слід розглядати як взаємопов’язані за критерієм „загальне – особливе – конкретне”, що дозволяє встановити співвідношення всіх трьох точок зору. При такому баченні різниця між ними стає, по суті, не першкодою, а підставою для теоретичного аналізу й подальшого узагальнення, що неодмінно виникає при дедуктивному переході від загального (загальнопсихологічна модель соціальних здібностей, орієнтована на продуктивність певного типу людської активності) через особливе (теоретична соціально-психологічна модель здібностей людини до діяльності, спрямованої на встановлення, підтримання і розвиток групових процесів) до конкретного (диференційно-психологічна модель соціальних здібностей конкретної екстраординарної особистості, які дозволяють їй посідати провідні позиції в соціальному житті, в контексті оцінки внеску такої особи в розвиток суспільства).
Відштовхуючись від загальновизнаного розуміння обдарованості як своєрідного ансамблю здібностей, притаманних особистості відповідного складу, які обумовлюють її успіхи в певній царині діяльності [8, с. 479 – 480; 9, с. 22], ми, в наближенні до комплексного аналізу системи соціальних здібностей, припускаємо, що соціально обдарована людина – це адекватний об’єкт наукового аналізу такого потенціалу, оскільки вона несе в собі всю сукупність розвинених механізмів, які забезпечують відповідний результат.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок