Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Софійність учинку: вищі цінності й суєта.

Софійність учинку: вищі цінності й суєта.

Назва:
Софійність учинку: вищі цінності й суєта.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,21 KB
Завантажень:
168
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
РЕФЕРАТ
На тему:
Софійність учинку: вищі цінності й суєта.


У зрілості людина осягає індивідуалізовану, неповторну сутність світових явищ, подій, наповнюється їх багатством, розширює, по-глиблює свою вкоріненість у світ. Долається максималістський схематизм юності. Проте зрілість, проникаючи у багатоманіття світу, перебуває в ньо-му ніби у розгубленому стані. Виникає потреба у найглибшому зосеред-женні, щоб вийти з розпорошеності, серед множини коренів буття побачити корінь основний. У світському варіанті подолання плюралізму на перше місце виступають потреби практики. В релігії зрілий плюралізм у відображенні світу відкидається як мирська "суєта суєт і всяка суєта". Релігійне тлумачення суєти розгорнуте в біблійній Книзі Екклезіаста.
Індивідуалізоване ставлення до світу — практичне, художнє, наукове, — поглиблюючись, призводить до розрізненості між людьми. Релігійна мудрість пропонує форми поведінки, які мають утримати людину від вступу у "світ суєти", відповідно себе обмежити. Нове по суті — старе, очікувати на щось нове від життя не слід. Предметний світ сприймається як кружляння на одному й тому ж місці. Вітер дме на всі боки, але повертається "на круги своя". Ріки течуть до моря, але повертаються до свого витоку, щоб знову текти. Не може людина висловити, переказати всього. Не насититься її око баченим, вухо — почутим. Усе вже було. В трудах людських відтворюється безконечна суєта. Звідси теологічний висновок про те, що ніякої користі немає від трудів людських. Релігійний відхід від суєти постає шляхом до Бога.
Софійністю, мудрістю пропонується досліджувати все, що робиться під сонцем. Але тут виникає необхідність перестороги, що це — занадто важке заняття для людини. Все оголошується суєтою і томлінням духу, в тому числі сама мудрість. У людському бутті вбачають безумство, глупоту — інтелектуальний вираз суєти. Вихідна якість суєтної мудрості — у великому смутку. Той, хто примножує пізнання, примножує смуток і скорботу.
Практична діяльність, що приводить до багатства навіть на основі влас-ної праці, тлумачиться в теології як така, що не дає життєвого задоволення, завершеності. У недостатньо зрозумілому смислі того, що минає, врешті-решт зникає перевага мудрості перед глупотою. Хоча у порівнянні їх гово-рять про перевагу світла перед пітьмою, однак бачать лиш те, що у них одна доля: мудрий помирає нарівні з глупієм. Це породжує не тільки питання "навіщо бути мудрим?", але й передбачає однозначну негативну відповідь.
Далі — песимізм, мізантропізм, що підкріплюються набором фактів про порушення моральних принципів. Екклезіаст ненавидів життя, оскільки зневажав справи, які робляться під сонцем. Він, правда, бачить, що у труді здійснюється комунікація між людьми, але застерігає: якщо ці труди потра-плять до рук дурня, він скористається ними для поширення своєї глупоти на весь світ.
Передбачаючи це, людина мислить усі дні сповненими скорботи, тру-ди — неспокоєм. Постає ідея фатальної приреченості, непротивлення тому злу, яке призначене. У невпинній течії подій усьому свій час і час усьому під небом: народжуватись і помирати, вбивати і зцілювати, мовчати й говорити, любити й ненавидіти, війні і миру. У такій передвизначеності людина без-помічна, оскільки передусім вона не може осягнути Божих справ. Теологія, що кличе людину до Бога, у той же час створює між ними прірву.
У соціальній несправедливості вбачають ту ж фатальну приреченість людини: немає втішителя для сліз пригнічених, оскільки в руці пригнічуючих — сила. У градації цінностей теологічної мудрості більш блаженним є той, хто ще не існував, оскільки він не бачив злих справ. Зло постає як безвихідь. У ціннісних орієнтаціях відносно смерті людина не має переваг перед твариною. Обоє пішли з праху і повернуться в прах. Доведен-ня існування безвихідного зла, всі нові його відкриття ведуть до дурної без-конечності, страчуючи саму мудрість, наділяючи її мислительною сліпотою.
Теологічна позиція, спрямована на дискредитацію земних стосунків між людьми, звісно, допомагає розкривати соціальні протиріччя, проте пропо-нується один вихід — піти з життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Софійність учинку: вищі цінності й суєта.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок