Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Феноменологія вчинку: втеча від абсурду.

Феноменологія вчинку: втеча від абсурду.

Назва:
Феноменологія вчинку: втеча від абсурду.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,42 KB
Завантажень:
374
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Феноменологія вчинку: втеча від абсурду.
План
1. Втеча від абсурду.
2. Вчинок істини
3. Пошук істини — шлях пізнання непізнаваного.
4. Пізнавальні почуття.
5. Психічний стан як вияв мінливості й сталості пізнання світу.
6. Від емоційних переживань до глибоких переконань.

Людина, яка здається щасливою і вважає себе такою, не готова до вчинку істини, вона поки що не може й не хоче її знати. Вона, як гадає К'єркегор, є жертвою чуттєвості, і душа її тілесна. Всередині буденності людина безумовно тілесна, плоть пов'язує її зі світом. Плоть є джерелом радощів і страждань. Близькість до інших людей, спільність думок, оцінок, способу життя передбачає і просторову скупченість, тісноту в усій її конкретності й чуттєвості. У карнавальній вакханалії, яка відтінює, підкреслює буденну монотонність, створюється можливість ніби обмінюватись один з одним тілами, оновлюватися.
Обиватель, який не відчуває абсурду повсякденності, знає лише категорії чуттів, бачачи навколо себе виключно приємне і неприємне, відмовляючись від духу, істини, краси та ін. Попри все своє марнославство й самолюбство люди звичайно мають доволі невиразне уявлення про те, що значить внутрішньо рости, бути духовними, прагнути до тих висот, що їх закладено в людській природі як такій.
"Уявімо такий соб"і будинок, кожний поверх якого: підвал, перший, другий поверх тощо — мав би свій певний розряд пожильців; порівняймо тепер життя з таким будинком: смішно й прикро, але хіба більша частина людей не віддає в цьому своєму будинку переваги підвалові? Всі ми є синтезом із духовним призначенням, такою є наша структура, але хто відмовляється жити в підвалі, в категоріях чуттєвого? Людина не просто воліє жити там, їй це подобається настільки, що вона гнівається, коли їй пропонують поверх господарів — завжди вільний, що чекає на неї, — бо, врешті-решт, їй належить увесь будинок" (К'єркегор).
Занадто занурена в чуттєве людина не має відваги й витривалості для саморозвитку, для особистісного зростання. її існування — це існування лише теперішнього, наявного, що в даний момент сприймається чуттями. Причинно-наслідкові зв'язки послаблені, вони нікого не цікавлять, кожна чуттєва мить тяжіє до відокремленого існування. Минуле, теперішнє і майбутнє існують майже незалежно одне від одного, відірвано й автономно детермінуючи вчинки людини.
Відповідність до власних пристрастей, тривог, мінливих емоційних станів сприймається як відповідність до себе. Але не до істотного, значущого в собі, а до миготіння випадковостей, що не мають часу на кристалізацію. Багатозначність кожної ситуації, у якій розчиняється природна людина, породжує хаос відчуттів, ірраціональність суджень, своєрідне самовпевнене невігластво.
Позірна безтурботність, хибна задоволеність життям випливають із того, що більша частина людей живе, не надто задумуючись над своїм духовним призначенням. За такого життя начебто нічим не ризикуєш, а значить і не програєш. Проте ризик усе одно є, і дуже великий, ризик остаточно себе втратити. Бо, ризикуючи й помиляючись, людина вчиться, росте, просувається вперед. Не ризикуючи ж, вона завмирає, впадає в сплячку, в анабіоз. Боягузливо споживаючи всі блага світу, вона безповоротно втрачає шлях до себе, до свого справжнього "Я".
Обиватель позбавлений духовних орієнтирів, і тому він загрузає у сфері ймовірного, звідки ніколи не вздріти можливого. Він позбавлений уяви, живе банальним досвідом, покладаючись на збіг обставин, звичайний хід речей, і байдуже, є він виноторговцем чи прем'єр-міністром. У можливому та людина, яка вірить у найвищі цінності та смисли, зберігає протиотруту від розпачу.
Особистість є синтезом можливого і необхідного. "Брак можливого означає, що все стало для нас необхідністю або банальністю. Детермініст, фаталіст суть зневірені, які втратили своє "Я", позаяк для них більше нічого немає, крім необхідності" (К'єркегор).
Людина не може не вірити, вірити в те, що все можливо, що попереду — море перспектив, у тому числі і найнеймовірніших.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Феноменологія вчинку: втеча від абсурду.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок