Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія

Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія

Назва:
Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,75 KB
Завантажень:
491
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія


 
Володимир Андрійович Роменець (1926-1998) - вчений, вчитель багатьох своїх послідовників, серед яких Тетяна Михайлівна Титаренко, Віталій Олександрович Татенко, Ірина Петрівна Маноха та ін. Про великого вченого - сло-вами його учнів.
Володимир Андрійович народився 20 травня 1926 р. в Києві у сім'ї службовця. Свій трудовий шлях він почав техніком-будівельником. У дитинстві як усі хлопчаки, безтурботно грав у «козаків-розбійників», захоплювався спортом, багато читав. Юнаком полюбляв із друзями, а нерідко й наодинці, блукати крутими дніпровськими схилами, поринаючи поглядом і думкою у безмежну далину лівого берега. Милувався куполами київських соборів. Можливо, саме з того споглядання далечини і величі в юнакові прокинувся талант філософа, історика і психолога — літописця історії людського духу. І не тільки того, що минуло, а й того, що є і що буде.
Напевно, у парубочому віці він залицявся до київських дівчат, а вони залицялися до нього. Високий, стрункий, розумний, дотеп-ний, щедрий душею, завжди уважний і водночас трохи сором'язли-вий. Як тут не закохатися! Його любили друзі, колеги, студенти, учні. Йому щиро вірили, бо знали, як він умів цінувати дружбу.
Були й такі, що кепкували з нього: не лається, не скаржиться, не любить пліток, не прагне у чини, не схиляється у проханнях, увесь час працює, видає книжки...
Володимир Андрійович був напрочуд чемною, відкритою, щи-рою людиною, яка нікому ніколи не могла відмовити у розмові й завжди рада була допомогти. Але потрапити в коло його симпатій було нелегко. І справа зовсім не в тому, що Володимир Андрійович ділив людей на «своїх» і «чужих». Просто багатьом було досить важко відчувати себе у «своїй тарілці» поруч із такою постаттю.
Володимир Андрійович не міг дозволити собі витрачати час і сили на те, щоби подобатись усім. У нього було дещо інше життєве кредо, а саме - встигнути побудувати усе своє життя. Ось чому, напевно, він «не встиг стати як усі» і до кінця залишився вірним собі і тій Людині, що промовляє до нас із глибини іншого єства. На жаль, не всі ми здатні почути той голос і прислухатися до нього. Він зміг...
Після закінчення відділення психології філософського факуль-тету Київського державного університету ім. Т.Шевченка та аспі-рантури в Інституті психології МО УРСР Володимир Андрійович працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР. З 1967 р. перейшов на постійну роботу в Київський університет, по-долавши 30-річний шлях від старшого викладача до професора ка-федри загальної та інженерної психології. З 1991 р., не залишаючи викладацької роботи в університеті, очолював відділ теорії, історії психології та етнопсихології в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України. У 1992 р. був обраний дійсним членом АПН України. З 1996 р. і до останніх днів Володимир Андрійович плідно працював на посаді головного наукового співробітника Інституту соціальної та політичної психології АПН України.
В.А.Роменець є автором близько 170 друкованих праць. Основний його науковий доробок - у галузях загальної психології, історії все-світньої та української психології, історичної психології, психології творчості. До золотого фонду української психології входять такі його фундаментальні праці, як «Фантазія, пізнання, творчість» (1965), «Психологія творчості» (1971), «Історія психологи» (1975), «Історія психології стародавнього світу і середніх віків» (1982), «Історія психології епохи Відродження» (1988), «Історія психології XIX - початку XX століття» (1995) та ін.
Можливо, для когось це буде дивним, але і у свої сімдесят ака-демік В.А.Роменець зі справжнім юнацьким хвилюванням доторка-вся до книжки, про яку чув і з якою мріяв зустрітися. Його добре знали продавці та постійні відвідувачі київських букіністичних мага-зинів. Але він не просто збирав улюблені книжки. На полицях його домашньої бібліотеки «оселялися» духи їхніх авторів.
І справді, перечитуючи томи його «Історії психології», відчуваєш, що Володимир Андрійович не просто вивчав Платона чи Гегеля, Демокріта чи Маркса, Виготського чи Рубинштейна, а незбагненним чином спілкувався з ними як з живими.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок