Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання.Г. Ріккерт (1863 — 1936)

Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання.Г. Ріккерт (1863 — 1936)

Назва:
Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання.Г. Ріккерт (1863 — 1936)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,37 KB
Завантажень:
349
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
На тему:
Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання.
Г. Ріккерт (1863 — 1936)


Генріх Ріккерт вважав центральною проблемою осягнення історії проблему автономії історичного пізнання. Міркування з цього приводу він блискуче виклав у праці "Межі природничонаукового утворен-ня понять" (1896 — 1902).
Природа постає сама по собі, культура — через створені людиною цінності. І саме ідея цінностей є основою поділу на природу і культуру. Цінності є блага. Якщо зняти цінність з об'єкта культури, то це й буде при-рода. Об'єктивно Ріккерт вносить ідею цінності і у психологію, чим здійснює серйозний поштовх до формування канону як критерію цінностей. Цінність — це те. що має значення, а не просто існує.
Протилежність природи і культури лежить в основі поділу наук. Ріккерт зазначає, що явище культури слід розглядати не тільки у відношенні до цінності, а й до психічної істоти, яка його оцінює. "Цінності оцінюються тільки психічною істотою, тому психіка більш цінна, ніж тілесне". Життя душі можна розглядати і як природне. Ріккерт вважає за необхідне провести логічну різницю між духовним буттям або психічними актами оцінювання і самими ценностями та їхньою значущістю. Психічне не слід використовува-ти для розмежування культури та природи. Л.С.Виготський відштовхується від ідей Ріккерта та інших мислителів, коли створює свою культурно-історичну теорію психіки. Він показує, як природа стає за певних умов культурою (ідея знаку).
Свою першу дослідницьку проблему Ріккерт формулює так: історичні науки про культуру Це по суті проблема історичного утворення поняті, Найбільше Ріккерта цікавлять поняття, які виражають особливе та індивідуальне. Саме принцип історичного, або індивідуалізованого, утво-рення понять дає можливість зрозуміти сутність історичних наук про куль-туру.
Головним у предметі є те, чим він відрізняється від інших. Проблема культурних цінностей завжди має бути розглянута з боку особливого та індивідуального. "Культурне значення будь-якого явища тим більше, чим винятковіше відповідна культурна цінність пов'язана з його індивідуальним образом". Ріккерт мав би піти ще далі й показати, що лише своєрідне та індивідуальне є єдиним шляхом до осягнення найглибшого, суб-станціального, де виступає вимога єднання людей.
Справжнє одиничне вказує на всезагальне. Тільки індивідуалізований історичний розгляд відповідатиме культурному явищу. За Гете, те, що генералізується, призводить до знерівнюючої всезагальності те, що живе тільки особливим життям. Але тут виступає певна однобічність (бракує ге-гелівського підходу). Індивідуалізація як кінцева мета мислення позбавлена смислу. А Ріккерт весь час повторює одне і те ж: "Значення культурного явища залежить виключно від його індивідуальної особливості".
Історичний принцип Ріккерт називає індивідуалізуючим. Це принцип і метод досліджень. Природа індиферентна до цінностей. Явища культури їх мають. У них Ріккерт шукає неповторне — за допомогою історичного, індивідуалізуючого методу. Об'єкт культури цікавий тим, чим він відрізняється від інших. Ріккерт мав би заглянути в себе і зрозуміти, що потяг до неповторного є потягом душі, духу.
В індивідуальності Ріккерт шукає не просто різноманітність, а історично значущі індивідуальності, і таким чином начебто підходить до важливої проблеми: через індивідуальне до всезагального (Всього). Все — це то-тальність існування. Це зрізи, які прагнуть вичерпати безконечність. Це без-конечність зрізів, які вичерпують і не вичерпнуть сутності. Ось чому тільки через неповторну індивідуальність можна наближатися до всезагального. Оригінальність і є те одиничне, яке вказує на невичерпність усезагального.
"Лише на основі цінностей, що виявляються в культурі, можна конституювати поняття доступної зображенню історичної індивідуальності". Слід додати, що індивідуальне є спосіб розкриття всезагального, і лише таке індивідуальне дає нам насолод) і спокій. Ніщо не тотожне всезагальному, але своєю індивідуалізованою невичерпністю воно вказує на свою змістову безконечність.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Науки про природу і науки про культуру. Всезагальні цінності та автономія історичного пізнання.Г. Ріккерт (1863 — 1936)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок