Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Феноменологічна рефлексія вчинку.

Феноменологічна рефлексія вчинку.

Назва:
Феноменологічна рефлексія вчинку.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,69 KB
Завантажень:
38
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Феноменологічна рефлексія вчинку.
Емпірична людина, конкретний індивід, якому відкрилася таємниця його існування як конечного буття, обмеженого часовим відрізком між народженням і смертю, приречений стверджувати себе у протилежності як жива нескінченність, як вічне перебування, а отже, не просто проживати відведений час, не просто існувати, а творити своє життя як історію вчинків, як історію сутнісного існування. Чим меншу відстань між окремими вчинками вдається людині встановити, тим більше історія її життя наближається до життя як учинку, до трансцендентального існування, а отже, до єднання з вічним, божественно-космічним.
Проте тут виникає слушне запитання про те, чи є якась логіка цієї вчинкової активності, що перетворює проживання в історію, екзистенцію у вчинок прилучення до вічного.
Тимчасовість (смертність) присутності у бутті робить для людини можливою єдність, цілісність і неповторність екзистенції. Саме цим зумовлена історичність її життя.
З чого ж починається й чим закінчується вчинкова одіссея?
Людське буття визначене передусім не мисленням, а фактом присутності людини у світі. Буття завжди передує мисленню про нього. За Гайдеггером, акту свідомості, в якому суб'єкт протистоїть об'єкту, передує первісна залученість того, хто мислить, до того, що мислиться. Ще до мислення він завжди знаходить себе в певному "місці" чи "ситуації" буття. Спосіб, яким здійснюється це само-знаходження, і є розумінням, яке реалізується через інтерпретацію. Тому людське буття з самого початку герменевтичне.
Трансценденція в буття і перший унікальний акт, який вона в силах здійснити, — це вчинок буденності. Сутність його полягає в тому "так", яке проголошується буттю — "моєму буттю", яке я приймаю, з яким я погоджуюся, стверджуючи тим самим факт свого існування, буттєвості.
Я обираю "бути", бути в цьому світі, незважаючи на всю його недосконалість, небезпечність, непрогнозованість. Я ризикую бути обмеженим, ображеним, скривдженим і навіть знищеним. Погоджуючись на існування, я прирікаю себе на скінченність, на переживання життя як умирання. Але попри все я обираю "бути".
Вчинок буденності — це і ствердження моєї довірливої "відкритості" буттю в його безмежній цілісності, і заява про "присутність" у бутті, згода на "співучасть" у всьому, що відбувається, і визнання для себе законів людського буття, І відповідальність за нього.
По-дитячому щиро визнаючи буття таким, яке воно є, я сподіваюся, що і світ, у який мене "закинуто", визнає моє право бути собою, рухатися своєю життєвою траєкторією.
Специфічною особливістю розгортання вчинку "буденності" в часі й просторі індивідуального життя є постійна турбота про збереження, укріплення, відстоювання існуючого, сталого, повсякденного, звичного, знайомого, перевіреного досвідом, а отже, надійного життя.
Проте сутнісно людське в людині не може довго миритися з буденним, застиглим у своїй несуперечливості. Адже від нього віє смертельною нерухомістю, скінченністю, небуттям. І тому людина знову й знову пробуджується під тиском жаги до життя, прагнучи ствердитись у безсмерті.
Який же шлях веде у вічність? Що може бути дороговказом у безсмертя? Чим долається скінченність існування? А може, не варто, недоцільно й зазіхати на таке?
Життя і смерть протилежні й неподільні: приймаючи одне, — приймаєш і любиш друге, — знаходимо у М.Еахтіна. Як легко поставитись до цього як до порожньої й марної діалектичної гри. Але це не гра, не зіставлення порожніх понять. "Це те, до чого з необхідністю приводить конкретне вживання в реальне життя і реальну смерть. Я не тільки абстрактно мислю, але знаю з досвіду, що жити — це означає: виділити себе з байдужої й необмеженої стихії світу як обмеженого, скінченного, якісно-одиничного і неповторного. Те, що робить мене мною, що робить мене живим, це є моя скінченність — у просторі, в часі, в усьому. Все в мені — кожна думка і кожне бажання — стверджує себе як особливе, як моє; протиставляє себе безмірному й вічному світові.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Феноменологічна рефлексія вчинку.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок