Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок само звітування, вчинковийпотенціал сучасної людини

Вчинок само звітування, вчинковийпотенціал сучасної людини

Назва:
Вчинок само звітування, вчинковийпотенціал сучасної людини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,48 KB
Завантажень:
161
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Вчинок само звітування, вчинковийпотенціал сучасної людини
План
1. Вчинок самозвітування.
2. Через вчинок до безсмертя.
3. Вчинковий потенціал сучасної людини: проблеми і перспективи.

Вчинок самоздійснення логічно завершується і вичерпує себе тим, що людина повертається до самої себе, переживає катарсис самоздійснення. "Вона сама здійснила свій вчинок, і вона мусить пережити свою реакцію на нього й на саму себе, тобто виразити свої свідомі настановлення, — пише В.А.Роменець — Вона тепер знає, що зробила, і вносить оцінку в свою дію, співвідносить оцінку з еталоном моральним, пізнавальним, естетичним, бо саме після вчинкової дії людина відчуває справжній драматизм учинку як такого. Вона розмірковує над буттям, особливо над тим, у що вона внесла як активна істота свою причетність і наклала на зовнішній світ свою печать. І чи так вона вчиняла, як слід? І що говорить про це совість?"
Намагання знайти відповіді на ці запитання врешті-решт приводять людину до певної оцінки своїх життєвих здобутків і до почуття більшої чи меншої вдоволеності своїм життям.
Підбиття підсумку життя як вчинку є складним духовно-психологічним процесом, неоднозначним і нерідко драматичним за своїм змістом, що підноситься також до рівня вчинку — вчинку самозвітування.
Результат і сам процес підбиття підсумку гідно і праведно прожитого життя як вчинку дають людині відчуття самоповаги, душевного спокою, внутрішньої рівноваги і гармонії з собою.
Якому ж найважливішому критерію відповідає саме такий психологічний підсумок життєдіяльності?
Як зазначалося, таким критерієм є вчинковий принцип життя, що передбачає суб'єктне, тобто творче, ініціативне, дійове ставлення до власного існування як тотальної і неповторної буття-події, "автором", "виконавцем", "глядачем" і зацікавленим "критиком" якої є "Я сам".
Констатація в собі здатності до вільного, не обтяженого залежністю від ситуації, відповідального творення навколишнього світу і себе в цьому світі за законами істини, добра, краси і любові дає підставу для підбиття позитивного підсумку щодо досягнутого рівня розвитку в собі найбільш суттєвих власне людських якостей і подальшого висновку про необхідність збереження якомога довше цього рівня шляхом його самовідтворення у чимдалі досконаліших конкретних вчинках.
Драматизм підсумкової самооцінки життя як вчинку пов'язаний з неможливістю самоомани, нещирості, поверховості. Адже основний критерій — це смисл прожитого життя, відповідність можливого здійсненому, вичерпаність потенцій, реалізація інтенції людського буття.
Важко, звичайно, уявити собі ситуацію, коли б людина була повністю задоволена результатами своєї життєдіяльності. Нерідко недороблене, недожите примушує ще і ще раз повернутися до справ,
"почати життя спочатку", хоча б кількістю зробленого, якщо не якістю, надолужити згаяне.
Земне життя сповнене парадоксів. Не залишають нас вони і наприкінці життя. Здавалося б, не варто і навіть дуже нетактовно оцінювати тяжкі хвороби, що чекають на багатьох старих людей, в якомусь позитивному контексті.
Проте, хоч як це парадоксально, дослідження, проведені Е.Кюблер-Росс, певною мірою порушують цей стереотип. Авторка пише про так звану "термінальну хворобу" як останню в житті людини. Ця хвороба на відміну від попередніх дуже впливає на характер людини, якісно змінює його, і майже завжди в одному напрямі. Людина стає добрішою, лагіднішою. Вона жалкує про втрачені можливості добрих справ і про те зло, що заподіяла іншим. Краса природи сприймається гостріше. Почуття набувають глибини, а любов — чистоти і сили.
Ці спостереження дали підставу Е.Кюблер-Росс дійти висновку про "смерть як останню стадію зростання". Наближеність смерті, зазначає вона, звільняє наше істинне "Я" від умовностей, від необхідності жити чужими думками і діяти під натиском чужих вимог. Зростання полягає в тому, що ми відкидаємо кайдани примусу, залежності від ситуації і стаємо самими собою. Досить важко зрозуміти це раніше, ніж наприкінці життя, щоб почати зростати; але краще пізніше, ніж ніколи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Вчинок само звітування, вчинковийпотенціал сучасної людини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок