Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> “Феномен любові та її типи”(по Е.Фромму)

“Феномен любові та її типи”(по Е.Фромму)

Назва:
“Феномен любові та її типи”(по Е.Фромму)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,37 KB
Завантажень:
434
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Феномен любові та її типи”
(по Е.Фромму)
 


Еріх Фромм (Erich Fromm) народився в 1900 році у Франкфурті, Німеччина. Він був єдиною дитиною батьків-євреїв. Фромм виріс, знаючи два різних світи – ортодоксальний єврейський і християнський, де він час від часу зіштовхувався з антисемітизмом. Родина Фромма була далеко не ідеальною. Він описував своїх батьків як “дуже невротичних” , а себе як “нестерпно невротичну дитину” .
Коли в Європі спалахнула перша світова війна, Фромму було 14 років. Хоча він був занадто молодий, щоб воювати, він був вражений людською ірраціональністю і руйнівними нахилами. Пізніше він писав:” Я був глибоко заклопотаною молодою людиною, яку мучили питання, як виявилася можливою ця війна, а також бажання зрозуміти ірраціональність поведінки людських мас і жагуче бажання миру і розуміння між народами” . У відповідях на ці питання видно величезний вплив Фрейда і Карла Маркса. Праці Фрейда допомогли йому зрозуміти, що люди не усвідомлюють причин своєї поведінки. Читаючи Маркса, він засвоїв, що соціально-політичні сили істотно впливають на життя людей.
На відміну від Фрейда, Юнга й Адлера, Фромм не мав медичної освіти. Він вивчав психологію, соціологію і філософію, йому присвоїли ступінь доктора філософії в Гейдельбергзькому університеті в 1922 році. Він одержав базову психоаналітичну освіту в Берлінському психоаналітичному інституті. У 1934 році Фромм емігрував у Сполучені Штати Америки, прагнучи уникнути нацистської загрози. Він почав вести приватну практику в Нью-Йорку. Першу свою книгу “Втеча від волі” Фромм опублікував у 1941 році. У ній він показав особливе значення способів, якими суспільні сили й ідеології формують структуру характеру індивідуума. Це напрямок, який одержав розвиток у великій кількості наступних книг, принесло Фромму членство в Міжнародній психоаналітичній асоціації.
У 1945 році Фромм став співробітником Інституту психіатрії Вільяма Алансона Уайта. Надалі він читав лекції в багатьох університетах США й обіймав посаду професора психіатрії в Національному університеті в Мехіко з 1949 року до свого відходу в 1965 році. Разом зі своєю дружиною Фромм у 1976 році перебрався у Швейцарію, де помер від серцевого приступу в 1980 році.
Досліджуючи феномен любові по Фромму, я опиралася на книгу Е.Фромма “Мистецтво любові”.
У принципі, зміст книги Фромм передав у передмові, яка відразу налаштовує читача на тематику і складність книги. Відразу хочу відмітити, що, по-перше, “Мистецтво любові” містить багато цікавих ідей і, по-друге, з більшістю, якщо не з усіма, я погоджуюся, що дуже приємно.
Чи є любов мистецтвом? Цьому питанню присвячений перший розділ праці Е.Фромма.
Більшість вважають любов, скажемо, випадковістю, що в корені, я думаю, неправильно. Тому що для багатьох “проблема любові складається лише в тому, щоб бути закоханим , а не в тому, щоб любити, вміти любити”. Тому що значна частина людей думає, що, насправді, любити просто, проблема складається лише в тому, щоб знайти придатний об'єкт, що відповідав би усім вимогам (майже як якийсь товар!) і який потім полюбив би. Розумніше було б говорити, що любов – закономірний плід зусиль і знань. Хоча деякі навіть не задумуються, що, для того щоб любили тебе, треба теж почати якісь старання, а головне, що любов до когось – це більше щастя, ніж свідомість того, що ти коханий. Так само люди не завжди можуть відрізнити первісне почуття закоханості з перманентним станом перебування в любові.
Любові треба вчитися, пише Фромм, і я розділяю його точку зору. Тому що, якщо люди не вміють любити, то навіть так звана “справжня любов” протриває недовго.
Любов – мистецтво, з цим я цілком згодна. І, звичайно, як кожному мистецтву, цьому треба учитися. Але колись необхідно усвідомити (що для багатьох, мені здається, нереально: нас з дитинства учили відноситися до любові просто, навіть не задумуючись, тобто на питання типу “Чи любиш ти, синку, Надійку із сусіднього двору?” у більшості випадків хотіли чути позитивну відповідь), що любов – це мистецтво, що, як і всяка майстерність, не дається без праці, а потім вже їй вчитися.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: “Феномен любові та її типи”(по Е.Фромму)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок