Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980)

Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980)

Назва:
Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,39 KB
Завантажень:
454
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
РЕФЕРАТ
На тему:
Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980)


Е. Фромм начебто повертає нас до Фрейдової дихотомії, коли твер-дить про два первісних потяги — біофілію та некрофілію. Це лише інша поняттєва конструкція, що відображає одну й ту ж дійсність. Це — не "невдача психоаналізу", як висловився Г.Веллс, це — відображення невдачі самої дійсності. Разом із тим неофрейдизм ніяк не відходить від того пороч-ного кола, в яке його ввів сам Фрейд, створивши "психоаналітичний ком-плекс" понять. Послідовники Фрейда лише розробляли цей комплекс, не вводячи нічого принципово нового і лише загострюючи який-небудь з його аспектів. Більше того, зерна всіх цих ідей уже наявні у творах самого за-сновника психоаналізу.
У плані більшої акцентуації соціального моменту в розвитку психіки Фроммом було зроблено багато, проте, як і Горні, він редукує соціальне до психічно-біологічного. Фромм по суті пропонує своє порочне коло по-ведінки, не вживаючи, втім, цього терміна. Він будує своє уявлення про це коло на потязі людини до свободи. Безвихідність людських учинків кваліфікується Фроммом як "свобода від..." — у тому розумінні, що людина біжить від свободи, коли формально її отримує.
Компоненти психоаналітичної творчості були запозичені Фроммом у Достоєвського, Фрейда і Адлера. Жодних позитивних моментів у людській поведінці Фромм не виявляє. Соціальний характер людини (тут мова йде не про власне характер, а знову, як у Горні, про особистісні форми поведінки) — як він виявляється в історичному розвитку психіки — має головні цілі в тому, щоб добитися творчої індивідуалізації через свободу своєї діяльності. Проте, отримавши нарешті свободу, людина повною мірою відчуває свою одинокість у конкурентній боротьбі. Переживши горнівське порочне коло поведінки, людина винаходить (правда, несвідомо, і саме на цій основі Фромма можна зарахувати до психоаналітиків) певні форми втечі від нестерпної свободи — форми так званої ескипації. Це — авторитарна залежність з її садомазохістським відношенням; це — формування homo mechanicus, homo automaton і, нарешті, "вільне" зруйнування "вільного" світу — деструїстивізм. Ці нові залежності та новий вигляд "вільної" люди-ни можливі лише на базі згаданих форм поведінки та реагування на світ. Усвідомлення цих форм зробило б їх неможливими через опір усвідомлюючої себе індивідуальності, особистості.
Фромм робить спробу запропонувати людству шлях виходу з порочного кола. Позаду залишається грунт психоаналізу, психології взагалі. Ми вхо-димо у сферу релігійних фантазій, насамперед дзен-буддизму — релігії, яку начебто можна сумістити з науковою картиною світу. Ця релігія й буде спасінням для людства.
Наукові та соціально-політичні погляди Фромма, їхні філософські осно-ви досить суперечливі й еклектичні. Це — спроби зблизити, синтезувати марксизм і фрейдизм. При цьому Фромм не бере марксизм як цільний світогляд, а лише деякі його сторони, що розкривають соціальну природу людини. У Фрейда Фромм запозичує і далі розвиває головну засаду психо-аналізу — вчення про несвідоме. Спільне у К. Маркса і Фрейда він бачить у тому, що вони звільнили людину від ілюзії, ніби свідомість керує по-ведінкою людини і всесвітньою історією, їм обом властиві критична при-страсть, прагнення вдосконалити особу й суспільство, еволюційний підхід до проблеми становлення людини. Ключ для вирішення всіх цих проблем Фромм бачить в органічному сполученні марксистської теорії історичного розвитку суспільства і психоаналітичної теорії. Остання повинна Істотно заповнити прогалини в марксизмі — вчення про закономірності й форми людської поведінки. Таким сполученням двох теорій Фромм намагається подолати серйозні недоліки класичного фрейдизму — біологізацію людської психіки та антиісторизм. В результаті має постати цілісна вичерпна картина людських форм поведінки та мотивації. Розходження між Марксом і Фрей-дом Фромм бачить у тому, що Маркс вірив у прогрес, можливість удоскона-лення людини, чим продовжував ідеї месіаністських традицій, християнсь-кого вчення та гуманізму Ренесансу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок