Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини

Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини

Назва:
Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,86 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини


Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити емоційні особливості молодших школярів в умовах родинного виховання. Як відомо, що психологічний клімат родини, взаємовідносини, рівень спілкування впливають на емоційну стабільність чи нестабільність відносин дітей з батьками. На це неодноразово звертали увагу психологи в своїх дослідженнях, зокрема Бессонова Т.П., Вольдемірова О.П., Кряжева Н.П., Сергєєва Н., Єйдеміллер Е. та інші. Як показують психологічні дослідження молодшим школярам, як і дошкільникам властива нестабільність емоцій, їх швидкий перехід від позитивних до негативних та навпаки, часті бурні переживання межують з депресивними станами, байдужістю до всього. Батьки намагаються розвеселити дитину, обіцяють що завгодно, а потім забувають свої обіцянки, а дитина все пам’ятає і чекає обіцяної іграшки, предмету захоплення, солодощі тощо. Важливо зрозуміти дитину і підтримати її в складній емоційній ситуації. На нашу думку важливим чинником емоційної стабільності дитини в родині є спілкування, яке повинно будуватись на основі довіри, взаємоповаги, вмінні розуміти один одного і допомагати. Спілкування з дитиною може проходити в формі ігрової взаємодії, бесіди під час подорожі, прогулянки, мандрівки тощо. Саме такі обставини спілкування можуть бути найбільш впливові, ефективні, результативні.
В сучасній вітчизняній психології розвивається діалогічний підхід до навчання, виховання і психічного розвитку дитини в різні вікові періоди. Діалогічне спілкування розглядається як суб’єкт - суб’єктні відносини, в яких дитина виступає як рівноправний партнер спілкування з своїми індивідуальними та віковими особливостями, а не пригнічена особистість чи маріонетка, яка виконує тільки вказівки та інструкції батьків чи вихователів. В діалогічному спілкуванні розвивається особистість дитини, її самостійність мислення, вміння самостійного прийняття рішення в певній ситуації взаємодії, емоційна стабільність, врівноваженість. В розвитку емоційної стабільності дитини в родині ми виходили з припущення про те, що емоційна стабільність залежить від стилю спілкування в родині, взаємин, умов виховання. Дитина, яка в родині отримує підтримку, взаєморозуміння, емоційний комфорт меншу виявляє нахили до репресивності, неадекватного заниження самооцінки та рівня домагань, тривожності та низької соціальної адаптованості. Якщо ж в родині домінує авторитарний стиль спілкування, дитина обділена увагою, ласкою, турботою чи ця турбота має занадто контрольовану форму, то дитина відчуває в родині дискомфорт, відчай, непорозуміння, має занижену самооцінку та рівень домагань, високу тривожність та низьку соціальну адаптованість, то це приводить до виникнення емоційної нестабільності, репресивності, втечі з дому.
Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити складові компоненти емоційної стабільності дитини в родині і засобами діалогічного спілкування сприяти формуванню позитивних взаємин в родинах, розвивати адекватну самооцінку і рівень домагань у дитини, сприяти соціальній адаптованості, зниження тривожності та агресивності в стосунках з батьками.
Проаналізуємо отримані результати: так, в повних родинах, де є батько і мати високу самооцінку виявили 12% дітей, середню самооцінку 40% і низьку самооцінку 48% дітей, в той час, як в неповних родинах, де є тільки батько чи мати високу самооцінку виявили лише 8% дітей, середню 24% і низьку 68% дітей молодшого шкільного віку, які вважали себе покинутими, самотніми, впертими, образливими, неслухняними.
Рівень домагань у дітей в повних родинах надто високий виявився у 16%, високий у 12%, помірний у 32%, низький у 36% і надто низький рівень домагань у 4% дітей. В той час, як дітей з неповних родин надто високий рівень домагань у 8% дітей, високий у 8%, помірний 28%, низький у 40% і надто низький у 16%. Так, бачимо, що у дітей в повних родинах домінує середній рівень самооцінки та рівня домагань, в той час, як у дітей з неповних родин домінує низький рівень самооцінки і домагань.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Спілкування в родині як фактор емоційної стабільності дитини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок