Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників

Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників

Назва:
Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,80 KB
Завантажень:
17
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників


Смислопродукуюча активність виявляється в просторі свідомості, яка є водночас індивідно- і соціально-орієнтованою. Смисли в межах парадигми, що розглядається, не створюються на індивідному рівні, але саме від індивідної самості залежить, сприйняти чи ні певний нормативний конструкт соціальної реальності як смисл.
В процесі функціонування соціальної системи відбувається пріоритування смислів, що постають вже як символічний продукт міжіндивідної взаємодії мікроконтексту і мікросегменту соціального простору. Тобто механізми смислопродукування створюють соціально значущі образи як типізації вільного вибору. На індивідному рівні обирається соціально-типізований сценарій смислопродукування як компроміс між власною смислопродукуючою активністю та соціально-легітимним сценарієм її здійснення.
Репрезентативним прикладом аналізу соціальної самості як рівнодіючої соціального смислопріоритування та індивідної інтерпретації соціально значущих образів індивідною свідомістю є символічний інтеракціонізм Дж. Міда.
Аналіз останніх досліджень, в яких започатковано роз’вязання проблеми
Інтерпретативно-мікросоціологічний аналіз проблеми смислопродукування в соціальних системах започатковано в таких працях Дж. Міда: 1. Mind, Self and Society: From the Standpoint of a Social Behaviorist. Chicago: University of Chicago Press, 1934/1962. Праця присвячена аналізу чинників соціальної поведінки, що уможливлюють становлення самості в процесі соціалізації. Самість при цьому вчений розглядає як рівнодіючу власне „Я” і дзеркального „Я”. 2. The Philosophy of the Present. La Salle, 111.: Open Court Publishing, 1959. Праця присвячена чинникам об’єктивації особи в соціальній системі. На основі аналізу мікроструктур і смислодинамічних чинників поведінки Дж. Мід прагне довести існування особливої „філософії буденності”, яка формує диспозиції соціальної самості.
Розум, як і свідомість, Дж. Мід визначає як процес, як внутрішню розмову людини зі своїм „Я”, а не як об’єкт. Це не внутрішньоособистісний феномен, не мозкове, а соціальне явище. Він виникає і розвивається в межах соціального процесу як невід’ємна його частина. Соціальний процес передує розумові; він не є продуктом розуму, як вважає дехто з дослідників. Інакше кажучи, розум також визначається не змістовно, а функціонально.
Якщо враховувати ці подібності з такими поняттями, як свідомість, то правомірно запитати: „В чому ж полягає відмінність розуму?” Люди мають особливу здатність викликати в собі відгук, який прагнуть викликати і в інших. Прикметною властивістю розуму є здатність індивіда „викликати в собі не просто одиничний відгук іншого, але відгук, так би мовити, спільноти в цілому. Це наділяє індивіда тим, що ми називаємо „розумом”. Певна дія в сьогоденні означає певну організовану реакцію; і якщо хтось має цю реакцію в собі, то він володіє тим, що ми називаємо „розумом” [1; р. 267]. Таким чином, від інших подібних понять у творчості Дж. Міда розум вирізняє здатність реагувати на спільноту в цілому і виявляти організовану реакцію.
Дж. Мід розглядає розум і з іншої, прагматичної точки зору. Тобто, розум включає розумовий процес, спрямований на розв’язання проблем. Реальний світ буяє проблемами, і функція розуму полягає в спробі їх вирішити і забезпечити людям можливості ефективнішої діяльності у світі.
Значна частина міркувань Дж. Міда, особливо про розум, включає його погляд на дуже важливе поняття самості. По суті, це здатність бачити себе як об’єкт, самість – це особлива здатність бути одночасно суб’єктом і об’єктом. Вона, згідно з основними поняттями Дж. Міда, припускає соціальний процес – комунікацію між людьми. Нижчі тварини самістю не володіють – так само, як і людська дитина при народженні. Самість виникає з розвитком і за допомогою соціальної діяльності та соціальних відносин. Дж. Мід вважає, що неможливо уявити виникнення самості, коли немає соціального досвіду.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Інтерпретативна мікросоціологічна парадигма дослідження смислопродукуючих чинників

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок