Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології

Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології

Назва:
Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,85 KB
Завантажень:
154
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології


Творча спадщина М. Бахтіна багатогранна, поліфонічна і трансдисциплінарна. Проте домінантою переконань і гуманітарного методу видатного вченого є ідея діалогу [1 – 8]. Вона пронизує його філософію мови і мовлення, запліднює теорію літературних форм, конституює розуміння культури і етики-онтології вчинку, утворює стрижень його методологічних парадигм і особливо глибоко й органічно втілюється в уявленнях про особистість, людину.
Останнім часом ідеї М. Бахтіна викликають все більший інтерес психологів і психотерапевтів (12; 13; 17 – 19; 21 – 24; 27 – 32; 35). Відтак ми висуваємо гіпотезу, що головна причина інтересу до філософії діалогу видатного мислителя полягає в тому, що його діалогічна філософія є оригінальною концепцією екзистенційно-онтологічної антропології і екзистенційно-онтологічної психології. Водночас нам уявляється, що донині екзистенційно-онтологічний зміст діалогічного світогляду М. Бахтіна недостатньо вивчений в теоретичній і практичній психології. Тому мета цієї розвідки полягає в тому, щоб розкрити основні аспекти діалогічного вчення М. Бахтіна як одного з оригінальних варіантів екзистенційно-онтологічної психології.
Погляди М. Бахтіна на природу діалогу особливо яскраво розкриваються в його дослідженнях творчості і поетики Ф. Достоєвського (1; 4 – 6). Унікальні особливості творчості письменника дозволили М. Бахтіну (у своєрідному діалозі з Ф. Достоєвським) не тільки виявити ідейно-художню своєрідність геніального художника, а й створити парадигмальну концепцію діалогу.
Науковий аналіз критичної літератури про Ф. Достоєвського приводить М. Бахтіна до висновку, що майже всі дослідники будують свої уявлення і концепції про новаторські романи письменника в площині монологічного світогляду і монологічного розуміння його художнього методу. Так, В. Іванов знаходить у романах Ф. Достоєвського змістово-тематичний діалогізм, заснований на монологічній формі роману [15]. О. Каус [36] і А. Луначарський висувають соціолого-плюралістичний варіант монологізму [25]. С. Аскольдов виокремлює романтико-ліричний персоналізм, проте особистість героя залишається об’єктом монологічної авторської позиції [4, с. 13 – 15]. В. Комарович пропонує ідею музичної поліфонії, та монологічне трактування перетворює її на ідею гомофонії [20]. Л. Гросман вперше звертає увагу на поетику Ф. Достоєвського як новий художній метод і трактує її в дусі плюралістичного монологізму [14]. Б. Енгельгардт вбачає у творах Ф. Достоєвського „романи про ідею”, „ідеологічні романи” [34].
М. Бахтін визнає, що „ідеологічно-духовний” зміст виконує найважливішу роль у романах Ф. Достоєвського, однак вважає, що ідея не є головною „героїнею” його творів – головною є людина, особистість, унікальна індивідуальність [4]. За М. Бахтіним, творчість Ф. Достоєвського глибоко персоналістічна, для нього не існує ідей, думок і почуттів, які були б нічиїми: будь-який людський прояв має свого реального суб’єкта і втілює його „голос”.
Найважливіша особливість, з якої М. Бахтін починає характеристику діалогу у Ф. Достоєвського, полягає в тому, що герої його творів завжди звернені одне до одного, і тому людина в діалозі завжди є суб’єктом звернення. „Про нього не можна говорити – можна лише звертатися до нього” [4, с. 293]. Зверненість до суб’єкта М. Бахтін іноді називає інтенційністю, і оскільки суб’єктна інтенційність діалогу є взаємною, взаємооберненою, то, по суті, вона виступає в інтерсуб’єктній формі. Внаслідок фундаментальності діалогічної зверненості-інтенційності „самосвідомість героя у Достоєвського суцільно діалогізована: у кожному своєму моменті вона звернена назовні, напружено звертається до себе, іншого, третього” [там само]. Поза цією живою зверненістю до інших неможливо сформувати і ставлення до самого себе.
Здійснюючи етико-естетичний аналіз художнього світу Ф. Достоєвського, М. Бахтін розгортає свою гуманітарно-онтологічну концепцію діалогу і переконливо показує, що в романах письменника діалог, діалогічні відносини, діалогічне протистояння є „центром”, „метою” і „самоціллю”, а все інше – лише засіб.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок