Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації

Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації

Назва:
Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,32 KB
Завантажень:
198
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
На тему:
Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації.


Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції
Кінець XIX — початок XX століття позначені в історії психології твор-чості виходом низки визначних праць, зокрема "Творчої еволюції" А.Бергсона, робіт Т.Рібо, а трохи пізніше — З.Фрейда.
В історію психології Анрі Бергсон увійшов як інтуїтивіст. У центрі його уваги — проблема інтуїції, яку він протиставляє розуму, інтелекту. Для розуму, на його думку, є характерним механіцизм, він спроможний об-слуговувати лише дію. Інтелект пізнає не самі речі, а лише їхні відношення, здатні привернути його увагу з огляду на можливі практичні дії. Інша спра-ва — інтуїція. Вона покликана спрямовувати інтелект, переносити увагу від одного до іншого, змінювати напрям аналізування. Інтуїція складає сутність людського духу і самого життя, в її основі лежать творчі потенції людини.
Творчість Бергсон пов'язує з можливістю вибору: "життєвим витоком повинна бути свідомість... це свідомість, що є потребою творчості, проявляє себе лише там, де творчість можлива. Вона засинає, якщо життя приречене на автоматизм; вона пробуджується, щойно пробуджується можливість ви-бору". Бергсон позбавляє науку можливості пізнати рушійні сили та струк-туру творчого процесу, оскільки в її основі лежить принцип детермінізму, який дослідник ставить під сумнів.
На противагу Бергсону Теодюлъ Рібо робить спробу побудувати теорію творчості. Він застосовує новий метод — генетичний — в аналізі творчої уяви і показує, як у процесі навчання та виховання людина набуває ознак оригінальності. Рібо зазначає необхідність, фатальність творчості: людина творить не тому, що хоче, а тому, що не може не творити. Намагаючись ут-вердити принцип детермінізму в психології творчості, Рібо бачить його у фатальній залежності від спадковості. Так, творча потреба сприймається спадково визначеною: "природа наділяє нас тільки одним — творчим інстинктом, тобто потребою творити у визначеному напрямі".
Рібо вважає, що відмінності окремих видів творчості є характерними не для природи творчості, а для її механізмів. Ці відмінності мають другорядне значення та зумовлюються природними властивостями людини. Він пропо-нує структуру двох механізмів: повного і скороченого, які відрізняються за протяжністю фаз творчого процесу. У першому випадку народжується ідея, яка потім утілюється в конкретні образи, мелодії або цифри. У друго-му випадку народженню ідеї передує довготривала несвідома пімотовка. Але з точки зору змісту творчого продукту обидва механізми є абсолютно однозначними, їхня відмінність є лише формальною і дик-тується специфічними особливостями конкретних людей.
Зигмунд Фрейд у своїх дослідженнях художньої та моральної творчості користувався психоаналітичним методом, спираючись на ідею Едипового комплексу, в якому вбачав витоки релігії, моралі, мистецтва та суспільства загалом. Таким чином, за Фрейдом, в основі всіх видів творчості лежить Едипів комплекс, який сформувався у дитини до п'яти років. Механізмами його розвитку є сублімація та компенсація. Комплекс представлений у вигляді несвідомих потягів і задоволення їх, наприклад, засобами фантазії. Художник перетворює ці потяги у таку форму, в якій вони перестають бути асоціальними. На цьому базується й механізм впливу художніх творів, тобто вони знімають асоціальність несвідомих потягів людини, знімають напругу конфліктної ситуації у психіці людини, підтримують психічну рівновагу.
Отож художня творчість характеризується, якщо користуватися термінологією Фрейда, здатністю до сублімації несвідомих потягів людини. Художник переводить свої несвідомі бажання у символічні форми, тим са-мим пом'якшуючи егоїстичні та сексуальні потяги, а глядач отримує при цьому естетичне задоволення. Навряд чи закон сублімації можна визнати плідним, оскільки як творчість автора, так і співтворчість глядача є більш складними та багатоманітними.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок