Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.

Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.

Назва:
Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,01 KB
Завантажень:
156
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
На тему:
Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.


Принцип дії у своїй суперечності, притаманний психології XIX — початку XX століття, вказав на необхідність принципу післядії з властивою йому акцентуацією. Таким чином протягом усієї історії психо-логії аж до кінця XX століття відбувалося зміщення акцентів у тлумаченні історико-психологічного матеріалу. Отож його було здійснено як післядію (рефлексію), внаслідок чого постав у повній своїй історичній та логічній розгорнутості вчинковий осередок — тлумачний засіб стосовно всієї історії психології та XX століття зокрема. Мова йде не тільки про тонкощі логічної структури історико-психологічного процесу, а й насамперед про пафос психологічних творів. Можна сказати, що у XX столітті самосвідомо "запрацював" вчинковий принцип, і великий масив наукового матеріалу було розглянуто в аспекті головних учинкових моментів: ситуації, моти-вації, дії та післядії (рефлексії). Те, що в XIX столітті було мало-усвідомлюваним методологічним результатом дослідження, стало чіткою цілеспрямованою засадою.
Ідея прагми як логічного осередку стала в центрі пошукових інтересів психології прагматизму. С.Л.Рубінштейн висунув ідею осередку, пов'язану насамперед із поняттям дії, але такої, що переходить у вчинок. Слід було недвозначно поставити питання про такий єдиний осередок, але XX століття пішло манівцями, хоча й обрало досить упевнений шлях принципо-вої методологічної розробки окремих сторін учинку.
Примітко, що ідея ситуації почала розроблятись здебільшого у філософії, насамперед в екзистенціалізмі. Через ідею ситуації було показа-но зрощення людини зі світом, сповненим значень, чим було заперечено ідею зовнішнього середовища, умов, обставин тощо. Через ідею ситуації було розкрито єднання людини і світу — проекції людських пристрастей. Це дало змогу віднайти низку нових форм ситуації. Зокрема, К.Ясперс, що по-чинав як психотерапевт-психолог, висунув плідну ідею про ситуацію межо-ву, пограничну. Крім того, йому належить думка щодо розкриття різних епох людства в ситуативному переломленні.
М.Гартман звернув увагу на ситуацію насамперед в етичній сфері людської діяльності. Він підкреслив теоретичну важливість одноактності й неповторності життєвих положень, що відкриваються переживанню та діяльності. З їхнього багатства і складається вся повнота людського буття, а з цим пов'язується ідея цінності таких переживань у їхній неповторності.
Тому й Гартман далі визначає ситуацію як поле діяльності людини і навіть як змістовий базис усього етичного життя індивіда. Багатогранність інтересів, які перехрещуються в ситуаціях, підводять до почуття цінності. Відтак кожна людська ситуація визначається як частина етичного буття, а сукупність ситуацій розкриває зміст етичної дійсності.
Ситуація не є щось дане поза людиною у своєму існуванні. Вона пород-жує й ініціативу, а сама ініціатива ситуаційно оформлюється. Людина має діяти в ситуації, але як саме, ситуація не вказує, і саме в цьому Гартман вбачає людську свободу. Правда, тут мова має йти і про певні історичні форми ситуації, зокрема ті, що показують повну залежність людини від них. Але і в цьому фаталізмі людина відшукує щілини, в які може "пролізти" її ініціатива. Тобто залишається можливість подолати цей фаталізм передни-значеності. Гартман зауважує, що ситуація є примус до прийняття рішення, а свобода вже полягає в самому його прийнятті.
Вже перші спроби зрозуміти психологію активності людини виходячи з теорії властивостей не дали належних результатів. Причини поведінки не можуть вкластися в її диспозиції. Вони визначаються тиском з боку ситу-ації. Лише в певних ситуаціях люди постають чесними і нечесними, а сама поведінка визначається особливостями ситуації. А звідси вже здійснюється перехід до мотивації. Г.Гекгаузен зазначив, що у психологічних дослідженнях під ситуаціями часто розуміли "незалежні" перемінні, які сис-тематично варіюються в експерименті таким чином, що їх вплив стає оче-видним.
Два згаданих протилежних підходи у тлумаченні ситуації навіть породи-ли дві окремі дисципліни наукової психології: одна цікавиться суб'єктом, друга — впливом на поведінку ситуативних умов.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок