Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Р. Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології.

Р. Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології.

Назва:
Р. Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,30 KB
Завантажень:
422
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
Р. Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології.


Продовжуючи своєрідну традицію тлумачення наукового поступу через образи видатних осіб, цілий їх шерег розглянув Р.Вотсон у своїй оригінальній праці "Великі психологи. Від Арістотеля до Фрейда" (1963). Не дбаючи особливо про іманентну логіку періодизації, у першій частині своєї книги він висвітлює внесок досократиків, апогей психологічного мислення у стародавній Греції, студії середньовічних теологів та ін. У другій частині представлені життя і творчий доробок визначних "архітекторів" сучасної науки психології.
Вотсон традиційно обминає досягнення психологічної думки у Східному регіоні, навіть не згадуючи всесвітньо відомі імена — У Чененя та ін. Натомість пропонуються до розгляду психологічні здобутки лише Західної Європи та США. Що це: зверхність чи просто необізнаність щодо руху всесвітньої історії психології? Плотіна чомусь зараховано до представників патристики, хоча історичне місце Августина визначається правильно. Вимушена вибірковість будь-якого історика психологічної науки все ж не дає підстав обминати її титанічні постаті та праці, зокрема "Феноменологію духу" Гегеля, "Психологію народів" Вундта та ін. Історик психології, справді, не може підняти увесь "вантаж" вікової психологічної спадщини, проте принципи добору і сам добір мають бути обґрунтованими. Вотсон і сам відчуває певну ніяковість із цього приводу. Так, вибірковість — велика проблема. І, мабуть, лише у значній сукупності історичних праць можна відчути справжню пульсацію поступального руху психологічної думки.
Великі психологи живуть і серед нас. Але побачити їх у сьогоденні не так просто. Як уже було сказано, Вотсон вибрав лише два регіони, зіставляючи психологію Західної Європи та Сполучених Штатів Америки. Континентальна психологія оцінюється ним як більш якісна, більш "суб'єктивна". Суворе позитивістське настановлення в європейській психології автор відкидає. ''Психологічне суперего" (!) Сполучених Штатів вимагає, щоб психологи мали справу тільки з тим, що можна демонструвати недвозначно (на чому наполягав також герой Ч.Діккенса Гремрайнд із роману "Важкі часи". —Авт.) і з достатньою статистичною очевидністю... Європейські ж психологи "бачать світ у м'яких і, мабуть, більш різноманітних кольорах".
Вотсон скаржиться на те, що зв'язок психології з філософією, зокрема екзистенційною, все ще сильний. У США особистість розглядається більше як істота, відкрита до впливів оточення, в той час як у Європі акцент ставиться на самовизначенні, самодостатності особистості. У зв'язку з цим більш розвинутою є характерологія, зростає інтерес до народної психології, що досягла свого апогею у В.Вундта.
Вплив деталізованого статистичного аналізу на розвиток психологічних тестів чітко позначається у США, в Європі його зведено до мінімуму. В континентальній психології надають перевагу взірцевим формам поведінки (зокрема, А.Маспоу та ін.). Тут уже наявний підхід до канонічної психології (нецілеспрямований, неконцептований. — Авт.) і до вивчення стилю виконання, від якого вже отримують якісний висновок.
Вотсон порушує питання про сфери застосування психології у різних країнах. Зокрема, стан психології в Радянському Союзі визначається ідеологічними постановами, не без участі самих "провідних" психологів. Психологічні дослідження проводяться у світлі певних директив, що мають давати й належні стимули для критики тих психологів, які не "вписуються" в загальну картину.
Вотсон робить помірковані прогнози щодо подальшого розвитку психологічної науки, яка має досягти статусу зрілої дисципліни. Цю зрілість Вотсон визначає, спираючись на уніфікацію психологічного мислення принаймні у Західній Європі й Америці. На його думку, вона полягає у зникненні теоретичних розколів і національних рис. Вотсон пропонує мінімізацію наукових шкіл, значну відкритість для зовнішніх впливів, зокрема психоаналізу, максимальну наукову суворість для молодих європейських психологів та гуманістичних починань у США.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Р. Вотсон: великі постаті, що сприяють поступальному рухові психології.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок