Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Назва:
РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,83 KB
Завантажень:
72
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Ефективна зовнішньополітична стратегія сучасної держави має бути, з одного боку, когерентною, несуперечливою і самоузгодженою, а з другого - гнучкою і досить диверсифікованою, тобто мати свою специфіку й особливості регіонального та функціонального характеру. Посилення регіоналізму і взаємозалежності нині фактично набуло характеру загальносвітової тенденції. Національна держава все більшою мірою змушена координувати свою діяльність не тільки зі своїм найближчим оточенням, а й з регіональними групами, союзами і наднаціональними структурами. Відповідно до базових геополітич них постулатів параметри навколишнього середовища - географічні, політичні, економічні та інші - мають визначальний вплив на історичну долю і тенденції розвитку будь-якої країни.

Незважаючи на історичне минуле, європейську національну ідентичність, намагання повернутися до європейського простору, від якого вона була примусово відірвана, Україна приречена на співіснуван ня й тісну взаємодію з країнами і структурами свого найближчого оточення, багато з яких належать до євроазійських та азійських цивілізаційних систем.

1. Північно-Східний вектор

а) Російська Федерація

Постімперська історична спадщина найбільше ускладнює сьогодні північно-східний (РФ) та пов'язаний з ним північний (Білорусь) вектори української зовнішньої політики. Налагодження добросусід ських відносин з РФ потребує нестандартних підходів. Позитивну роль тут повинні відіграти й історична роль України як колиски руського православ'я, і взаємовигідність розвитку виробничої кооперації. Адже "економічний націоналізм" украй неефективний для обох держав. Завдяки географічному чиннику Україна здатна використати з користю для обох країн і чорноморські інтереси Росії.

Перші кроки на шляху до цього вже зроблено. Особливо важливо остаточно вирішити центральне питання - делімітацію і демаркацію кордонів, що суттєво зміцнить політику самозбереження і самоствердження України як на пострадянському просторі, так і в сучасному світі.

Україна як держава, що знаходиться в фокусі інтересів країн Європи, з одного боку, та РФ - з другого, має будувати самостійну політику, усвідомлюючи значення й наслідки не тільки офіційно декларованих цими країнами політичних доктрин, а й тих, які продиктовані так званими "неартикульованими мотивами" та озвучені політиками другого плану.

Зрозуміло, між офіційними заявами дипломатів і державних політиків та висловлюваннями політиків другого плану, при всій їхній зовнішній відмінності й навіть протилежності, існує кореспондентсь кий зв'язок. І для того, щоб зняти уявні нестиковки, необхідно змінювати "оптику", тобто спробувати розглядати їх у контексті якнайширшого дискурсу - у просторі геополітики.

При цьому особливо важливою стає роль України у геополітично му протистоянні планетарної демократії на чолі зі США спробам відродження Російської імперії, яка під назвою "Радянської" нещодавно загрожувала всьому світу. В середині ХХ століття відомий російський філософ Георгій Федотов стверджував, що "у світі вже немає місця старим імперіям". Слід також усвідомлювати пересторо гу відомого політолога Збігнєва Бжезинського: "Неможливо досить рішуче стверджувати, що без України Росія зрікається імперії, але з Україною заангажованою і потім підпорядкованою Росія автоматич но стає імперією". Адже понад три століття тому Російська імперія почалася саме з "возз'єднання" з Україною, а з проголошенням її незалежності у 1991 р. за визначенням, зробленим тоді у "Московских новостях" Г. Павловським, "припинилась Росія - імперська унія, створена династією Романових Московського царства та Гетьмансь кої України. Якщо не зловживати історичними претензіями, сьогодні в Європі існує як мінімум дві російські держави: російсько-московсь ка та україно-руська".

Ще в 1929 р. перший президент Академії наук України В. Вернадсь кий в листі до сина - відомого історика-євразійця - писав, що якщо Україна і Грузія вийдуть з СРСР, то ніколи туди вже не повернуться. Це дуже добре розумів Сталін і носіїв ідеї незалежності - інтелігенцію Грузії та України - винищив за роки "великого перелому". Георгій Федотов наприкінці своєї роботи "Доля імперій" у 1947 р. прогнозував, що після розвалу СРСР залишиться "Великоросія та ще й з додатком Білорусі (вірогідно) і Сибіру (ще надовго)...". Але скоріше всього, Білорусь вже не буде входити до складу РФ. Тим більше фантастично виглядає розширення російської держави за рахунок інших членів СНД.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: РЕГІОНАЛЬНІ НАПРЯМКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок