Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологія телефонної розмови

Психологія телефонної розмови

Назва:
Психологія телефонної розмови
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,89 KB
Завантажень:
515
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Телефонна розмова - це надзвичайно поширений вид усного дистантного невiзуального спілкування. Співрозмовники не бачать один одного (відеотелефон ще не набув значного поширення), i тому з ycix невербальних засобів спілкування тут у розпорядженні мовця е лише неканонічні фонетичні знаки, паузи i мовчання. 3 огляду на відсутність підтримки мовлення жестами, поглядами, мімікою тощо воно істотно вiдрiзняcться вiд контактного усного спілкування.

У телефонній розмові фрази належить вимовляти виразніше, у дещо повільнішому темпі (стиль мовлення - середній між повним, монологічним, i розмовним, діалогічним), голосніше (але не кричачи в слухавку, бо це давно зображається гумористами різних країн як прикмета провiнцiалiв). Непотрiбно будувати синтаксично надто великі i складні висловлювання. Час від часу (у паузах між фразами) доречно потверджувати своє сприйняття i розуміння того, що говорить партнер, короткими репліками: Так!; Розумію!; Зрозуміло!; Ясно! та под. Розмовляти бажано стисло, щоб не забирати багато телефонного часу.

В українській мові слово дзвонити багатозначне, i тому на означення розмови телефоном краще вживати однозначне, семантично прозоре дієслово телефонувати та його похідні, напр.: Як тобі (Вам)телефонувати?; Зателефонуйте мені завтра; Мені вдалося потелефонувати до ... i т.п.

Є люди, котрим властива несимпатична звичка, набравши номер i почувши в слухавці Алло!, гукати: Хто там? або З ким я розмовляю? Iншi дещо скромніше допитуються: Куди я попав? На тaкi й подібні запитання дехто мовчки кладе ("кидає") слухавку, а хтось i дає саркастичну, роздратовану, вельми неґречну відповідь. Як звуть, так i озuваються, - мовить українське прислів’я.

Щоб уникнути комунікативного конфлікту i справити враження людини, обізнаної з нормами мовленнєвого етикету, потрібно дотримуватися правил спілкування телефоном:

1. Почувши дзвінок i знявши слухавку, вiдповiдаемо вигуком-iнтернацiоналiзмом Алло! (від англійського hallo, що означає витання на зразок нашого Здоров (був)!) або більш конкретними за семантикою українськими висловлюваннями (Я) слухаю: Вас слухають чи семантично ще докладнішими фразами з називанням прізвища, посади, закладу тощо: Іваненко (слухає); Головний енергетик; Хірургічне відділення; Готель "Карпати ".

2. Iнiцiатор телефонної розмови, почувши Алло!; Вас слухають тощо, вітається із співрозмовником (Доброго ранку (дня; вечора)!) i відрекомендовується, називаючи - залежно вiд обставин - своє ім’я, або ім’я i прізвище, або ім’я, прізвище i посаду, або тільки посаду чи тільки назву закладу, установи ТОЩО. Вживати при цьому "штамповані" фрази на кшталт Вас турбує ...; На проводі; ... зайво. Говоримо просто: (Мене звати) Дмитро Зарiчнuй;

Коли телефонуємо в довідкове бюро, на бензоколонку чи в iншi подібні служби, то відрекомендовуватися без спеціальної потреби недоцільно.

3. У раз i неотримання потрібної вiдповiдi, недостатньо) чутності тощо

не питаємо: Куди я потрапив?, - а уточнюємо номер телефону, ім’я

(прізвище) співрозмовника.Назву установи: Перепрошую, це номер 41-

45-98?; Це ти, Оксано?; Це Ви, па не Iваненко?; Це кафедра фізики?

4. На запитання iнiцiатора розмови адресат має дати конкретну позитив

ну або негативну відповідь: Так, це номер 41-45-98; Hi, це не Оксана.

Iнiцiаторовi з'ясовувати, який це номер, яка установа, немає потреби.

Так само неетично допитуватись iнiцiaтopa розмови, який номер йому

потрібен, осуджувати його (Ви що, не навчились телефонувати

(користуватися телефоном)?), повчати (Набирайте правильно номер!)

i т.п.

5. Якщо особа співрозмовника знайома i ми впізнали П голос, то

розмову починаємо звертанням: Оксано!; Пане Iваненко!; Колего

Сергiйчук! Коли ж співрозмовник нам не відомий, то використовуємо

формули типу Чи можна покликати до телефону добродія Зайченка?;

Покличте, будь ласка, до телефону професора Вітвицького!; Як мені

зв'язатися з головним бухгалтером?

6. На такі прохання потрібно дати конкретну відповідь: Добре, зараз

покличу; Почекайте, будь ласка, хвилинку!; Він на засіданні -

зателефонуйте, будь ласка, через годину! Його немає. Може, щось

йому переказати?

Завершується телефонна розмова фразами подяки, вибачення i прощання: дякую Вам за розмову! Даруйте, що забрав Ваш час. Усього (Вам) найкращого! Якщо мовець не відчуває потреби вибачитися й дякувати, Biн може цього не робити. Однак попрощатися належить за будь-яких обставин. Цього вимагають норми мовленневого етикету.

Завершення телефонної розмови за правилами культури спілкування iнiцiює адресант - особа, яка почала діалог. Bін може сказати, що вci питання вичерпав, з'ясував суть справи i та інше. Якщо ж співрозмовником є жінка, людина старша за віком, вища за соціальним становищем, то iнiцiатор розмови повинен почекати, поки її закінчить партнер.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Психологія телефонної розмови

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок