Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологічні вчення ХVII ст.

Психологічні вчення ХVII ст.

Назва:
Психологічні вчення ХVII ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,33 KB
Завантажень:
220
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Психологічні вчення ХVII ст.
План
Вступ
ХVII століття стало епохою докорінних змін в соціальному житті Європи, періодом наукової революції і перемоги нового світогляду.
Його провісником був Галілео Галілей (1564-1642), який вчив, що природа є системою тіл, які рухаються й не володіють ніякими властивостями окрім геометричних та механічних. Все що відбувається в світі слід пояснювати лише цими матеріальними властивостями, лише законами механіки. Переконання в тому, що рухом природних тіл керують безтілесні душі було зруйноване. Цей новий погляд на світ призвів до перевороту в поясненні причин поведінки живих істот.
Ще більше значення в цьому контексті мало відкриття Уїльямом Гарвеєм кровообігу: серце постало свого роду помпою, що перекачувала рідину. Участь душі в цьому процесі виявилася непотрібною. Гарвей усунув душу з кола регуляторів внутрішніх органів, отже, на порядку денному постало питання про пояснення зовнішньої, звернутої до оточуючого середовища діяльності організму.
Таке пояснення у ХVII столітті спробував дати відомий природодослідник Р. Декарт. Це був справжній переворот у психології – був покладений початок розвитку психофізіології; тож недаремно три сторіччя по тому І. І. Павлов накаже поставити бюст Декарта у дверей свого кабінету Ярошевский М. Г. История психологии от античности до середины ХХ века. – М., 1996. – С. 77. .
Розвиток психології ХVII століття поставив принципове для розуміння прогресу наукового знання питання про співвідношення теорії і досвіду (емпірії). Достовірне знання про устрій нервової системи та її роль у здійсненні психічних функцій було в ті часи мізерне. У вченнях ХVII століття ця система уявлялася у формах “трубок”, по яких проносяться легкі повітряподібні частки (“тваринні духи”). Зовнішній імпульс приводить ці духи у рух і заносить в мозок, звідки вони автоматично віддзеркалюються до м’язів: відбувається реакція, подібна до віддзеркалення світового променя від поверхні. Звідси й походить термін “рефлекс” – віддзеркалення (який є одним з основоположних термінів психології й зараз, хоча його смислове навантаження з тих часів зазнало змін).
Недосконалість, а подекуди й наївність психологічних уявлень ХVII ст. була цілком зрозумілою й природною з огляду на рівень розвитку науки загалом. ХVII століття, проте, дало психології дещо дуже значне – схильність до об’єктивного аналізу, свободу від теологічних обмежень, можливість здобувати й поширювати наукові знання.
1. Постановка психофізіологічної проблематики Р. Декартом. Дуалізм фізичного та душевного
Французький математик й філософ Р. Декарт (1596-1650) був першим, хто сформулював свою психологічну теорію на підставі досягнень геометрії та механіки. Постановка й вирішення Р. Декартом психофізіологічної проблематики може слугувати прикладом феноменологічного розуміння наукових проблем у ХVII ст.
У складних міркуваннях Декарт доходить висновку, що тілесний і душевний світи існують самостійно. Звідси виводиться ідея двох субстанцій, що відрізняються одна від одної. Кожна з них може існувати без іншої, але саме як субстанція. Бог — субстанція в абсолютному розумінні, дух і тіло — субстанції відносні. Тому дух і тіло у відношенні до бога залежні сутності. Декарт проголошує ідеї, що дедалі розвиватимуться у межах філософії, психології, фізіології: дух має властивість мислити, тіло має тільки протяжність. Дух — безтілесний, тіло — бездушне.
Проголошуючи механістичний принцип пояснення живої природи, Декарт спирається на відкритий ним рефлекторний механізм. Людське і тваринне тіла завдяки йому можуть здійснювати життєві функції без участі душі. Якщо Аристотель вважав, що тіло без душі мертве, то Декарт перетворив цю античну ідею на протилежну: душа пов'язана з тілом, оскільки воно має живий, неушкоджений механізм. Дуалізм Декарта в першій половині XVII ст. мав евристичне значення. Слід було, виходячи із специфіки обох субстанцій, пізнати закони, механізми, завдяки яким здійснюється одушевлення тіла.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Психологічні вчення ХVII ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок