Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Духовна криза особистості: проблеми поєднання світського і духовного

Духовна криза особистості: проблеми поєднання світського і духовного

Назва:
Духовна криза особистості: проблеми поєднання світського і духовного
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,75 KB
Завантажень:
90
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
Духовна криза особистості: проблеми поєднання світського і духовного


Спостерігаючи за духовним життям особистості в Україні, доходимо висновку, що його втрачено, кожен чогось шукає, влаштовує не духовне, а матеріальне. Безумовно, і світ загалом збіднів духовно.
Духовність — це вихід до вищих цінностей, вона приводить до смислової гармонії, поєднання характеру світу з моральними законами особистості. Тому мудреці завжди вважали, що духовність -це буття, наснажене духом, людина не може стати господарем у природі, доки не стане господарем свого внутрішнього світу, своєї духовності. Духовність — це результат надзвичайно "тонкої" дії процесу об'єктивації різних проявів людської суб'єктивності (розум, інтелект, дух, душа, культура, мораль). Частина людей у суспільстві стала бездушною, аморальною, безкультурною. Це — сьогоднішні рекетири, вбивці, шахраї, конокради, глитаї, що зробили народ батраками.
За це доведеться відповісти, їхня бездуховність не дає їм зрозуміти пустоту і нікчемність своїх вчинків. Дуже важливою у світлі сказаного бачиться трансформація вчення про правопорушення й покарання у взаємозв'язку з нормами християнської моралі.
Напевно, у жодній конституції світу не знайти більш досконалого Закону, ніж Закон Господа, даний людям через пророка Мойсея . Наводимо суть цих заповідей:
"Возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм". Це — перша і найважливіша заповідь. Друга: "Возлюби ближнього свого як самого себе" (Єванг. від Матфея, гл. 22).
Духовність чи бездуховність відрізняються не тільки тим, що робить людина, а й тим, як вона робить справу, яку суть вкладає в діяльність.
Формуванню духовного світу особистості допомагає релігія. Релігія зобов'язує йти до самопізнання Духу. Люди сприймають релігію історично, із духу нації. Сила цього природного авторитету ве-
лика в духовному житті народу, й індивід не може "вискочити" за межі віри, бо в ній закладена сама духовність цього індивіда. Християнська релігія явила людям найвищу шкалу цінностей: цінність людського життя, рівність усіх людей, високу моральність, цінність внутрішньої свободи.
Період формування громадянського суспільства в Україні збігся з поверненням віри в Бога, відродженням ролі й позиції християнства в суспільстві, християнської моралі в душах людей.
Так, у преамбулі Конституції України зазначено, що Верховна Рада України, приймаючи Конституцію, усвідомила свою відповідальність перед Богом, тобто приймаючи нову Конституцію як таку, що намагається сприйняти ті досягнення християнської моралі, які довели свою правильність та життєздатність у віках (Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997. — С. 3). Незважаючи на величезний розрив у часі вічна книга Біблія є дороговказом про істинні цінності, добра і зла, які прийняті в національному законодавстві України.
Мета і суть життя християнина в минулому була наближення до Бога. На це нині має бути спрямована вся система виховання. Відомий український педагог Г. Ващенко вважав, що виховний ідеал людини повинен складатися із євангельського виховного ідеалу в його історичних та національних формах і загальноєвропейського виховного ідеалу (Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1996).
1879 року німецький гімназист написав Ч. Дарвіну листа: "Прошу і благаю дати мені відповідь, яка була б для мене вказівкою, в що мені вірити... Чи можна вірити у того Христа, описаного в Біблії?" Автор теорії природного відбору не утруднив себе особисто і доручив синові відповісти так: "Що стосується мене особисто, то я не вірю в те, що колись мало місце откровения". Це означало: "Я не вірю в Христа". Приблизно в такій формі зверталися до вчених і самі до себе дуже багато людей і таку ж відповідь вони отримували. Особливо агресивною в цьому плані була політика войовничого атеїзму, яку культивували в СРСР і намагалися насаджувати в інших країнах. Саме це і породило ту духовну розгубленість XIX століття, яка, безперечно, відігравала важливу роль у підготовці кривавих божевіль XX століття (дві світові війни, атомні вибухи, СНІД та ін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Духовна криза особистості: проблеми поєднання світського і духовного

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок