Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.

Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.

Назва:
Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,63 KB
Завантажень:
46
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
На тему:
Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?
Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.


Логічне ядро психологічної системи здійснює свій поступальний рух завдяки наявності в ньому, бодай імпліцитно, певного пафосу — рушійної сили здійснення вчинку. Розгортання структури останнього відбувається лише за існування певного його змісту, а він не може бути нічим іншим, як ідеологією. Вона являє собою цілеспрямовану сукупність знань про світ, людину, місце людини в світі та про те, на яких ідейних за-садах людина має вчиняти.
Вчинок мертвий без ідеології. Зміст її є суттєвим змістом самого вчинку. Він ґрунтується на ідеології, сам актуалізує, її як виправдання самого себе і ствердження своєї гідності.
Структурні компоненти вчинкового осередку — протовчинок, ситуа-ція, мотивація, дія, післядія, драма, катарсис, спокуса, канон, ідеологія — взаємно запліднюються. Більш точно: ідеологія запліднює їх насамперед, адже вона виправдовує вчинок як добро для самосвідомості його суб'єкта. Без діалектики психологічної форми та ідеологічного змісту вчинку дійсну природу його збагнути неможливо.
Протовчинок як безпосередній імпульс, що йде з глибини індивіда, без-посередньо виражає ідеологію, усвідомлюваність якої наближається до ну-ля. Він виражає також усталені форми поведінки, підсвідомі мотиви, на-родну ідеологію, яка вкорінена в індивіді і діє поза його власними бажан-нями, домінує над ним. Така ідеологія виступає у формі психології народів (В.Вундпі). І лише на цій основі можлива індивідуалізація вчинку. Саме ідеологія "із народу" стає ідеологією особистості, але не втрачає суб-станціальних засад.
Певною мірою протовчинок передвизначено поведінковою традицією та звичаями, і людина відчуває жах, коли вона відходить від певної традиції. У цьому жаху вона може навіть піти з життя. Це виразно показано у фільмах Т.Абуладзе, коли людину просто вбивають як таку, що відступила від норм.
Ставлення людини до звичаю вже з'ясовує певні міжлюдські відносини, а їхнє усвідомлення ставить людину в певну ситуацію. Ідеологія несвідомо починає свою ходу усвідомлюваності, коли прояснюються місце й при-страсті людини в цій ситуації. Протовчинкова ідеологія стає ситуатив-ною. Людина потопає у ситуативних відношеннях і усвідомлює їх як передвизначених традицією, відчуваннями, зрештою, ідеологією, а також бачить своє місце в цих відношеннях, зокрема в їхнім центрі. Виникає ідеологія ситуації. В ній людина перебуває у подвійному стані: як така, що передвизначена подіями і як така, що цілковито визначає ці події.
У ставленні до ситуативних відношень людина формує своє буттєве зав-дання, життєву ціль. Оскільки така ціль виходить із ситуації і спрямована на р зміну, постає новий феномен учинкової поведінки — мотивація.
Це є спроба обґрунтування і цільового самовизначення індивіда. Мо-тивація виходить із status quo та спрямовується до його подолання, перетво-рення. Це водночас і заперечення status quo, і надбудова певної ідеалізованої цілі. Оскільки мотивація спирається на усвідомлені моменти ситуації, визначається ними, вона набуває статусу усвідомленої. Передви-значена мотивація здається цілком свідомою, всі засади вчинку передбаче-но, і залишається тільки його здійснити. Оскільки ціль учинку перебуває немовби перед очима індивіда, вона виявляє свої певні визначення, атрибу-ти. Останні постають у своїй безконечності, яку неможливо осягти. Тоді чітка ціль відступає назад. Плюралізм цільових можливостей робить моти-вацію неусвідомленою. Отже, вона водночас виступає як усвідомлене і нс-усвідомлене, і це є її визначальними атрибутами.
Суперечності ситуації (залежність і незалежність її від суб'єкта) замінюється відповідними суперечностями мотивації (усвідомленість та неусвідомленість її водночас). Це впливає і на характер мотиваційної ідеології,
Незалежність ситуації від індивіда формує таку її якість, що панує над індивідом. А це визначає фаталізм, повну безпорадність суб'єкта серед об-ставин світу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок