Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Скачати реферат: Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування

Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування / сторінка 4

Назва:
Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,01 KB
Завантажень:
424
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Акцент дослідження зміщується на констатацію факту примусової соціалізації, загального консерватизму механізмів смислотворення в аспекті здійснення вибору людиною певних ціннісних орієнтирів власної життєдіяльності, переважаючому значенні рецепції та репродукції смислу над конструюванням і творенням.
Проблема смислопродукування в нормативно-мікросоціологічному субваріанті представлена соціальною драматургією І. Гофмана, соціологією комунікативної дії Ю. Габермаса та низкою інших концепцій. Механізми смислопродукування та відповідні їм образи аналізуються тут в якості типізацій, що підлягають вибору індивідом. Звідси випливає, що індивід може обирати соціально-типізований сценарій смислопродукування, але має досягати інтеграції власної ініціативи і патерну соціальної дії, тобто компромісу між власною смислопродукуючою активністю та соціально-легітимним сценарієм її здійснення. Первинним щодо вибору є пріоритування певної частини символічної реальності соціальною системою, тоді як пріоритування вже пріоритованого індивідом є вторинним явищем.
„Аналізуючи Я, – констатує І. Гофман, – ми абстрагуємося від його набувача, від людини, яка більш за все виграє чи програє від нього, оскільки ця людина та її плоть забезпечують опору, на якій певний час утримуватиметься певний продукт колективної діяльності... Засоби для виробництва та утвердження соціальних Я всередині цієї опори не містяться” [3, с. 252 – 253].
Інтерпретативно-макросоціологічний субваріант акцентується на конструюючій активності щодо створення типізацій соціального світу, котрий існує як універсум самоочевидностей, що забезпечують інтерсуб’єктну інтеграцію різних агентів із суперечливо-альтернативними патернами смислотворення. Стабільність останнього залежить вже від того, чи ставляться під сумнів певні рутинізовані сценарії соціальної практики, тобто визнають чи ні їхню легітимність індивіди і соціальні групи. Цей субваріант передбачає включення смислотоворення в мікроконтекст, де значущою стає „практика тлумачення” та „рефлексивна пояснюваність” смислу для учасників мікроситуації. Такої позиції дотримуються, зокрема, представники етнометодології (Г. Гарфінкель, Е. Щеглофф, Ч. Гудвіл та ін.), визначаючи об’єктивну реальність соціальних фактів як мікропростір мовного смислотворення, як „локально та ендогенно здійснювану, природно організовану, рефлексивно пояснювану безперервну практичну справу, яка всюди, завжди, виключно є творенням учасників...” [4, с.11].
Н. Луман (1927 – 1998 рр.) розробив соціологічний підхід, що поєднує елементи структурного функціоналізму Т. Парсонса із загальною теорією систем, і залучив поняття когнітивної біології та кібернетики. Н. Луман вважає погляди пізнього Т. Парсонса єдиною загальною теорією, досить складною для створення бази нового соціологічного підходу, що віддзеркалює останні відкриття в біологічних і кібернетичних системах. Однак у парсонівському підході він бачить два недоліки. По-перше, у ньому немає місця для самоспрямованості, а, за Н. Луманом, здатність суспільства звертатися до себе — центральна для розуміння його як системи. В руслі запропонованого теоретичного підходу – концепції психофракталів – самоспрямованість означає передусім соцієтальну рефлексію прийнятності власної програми функціонування та розвитку, тобто „самоафінність” (О. Донченко) або ж самореферентність як визнання власного аттрактора абсолютно досконалим та прийнятним метасмислом, а в іншому аспекті – втіленням месіанської ідеології (Ю. Романенко).
По-друге, Т. Парсонс не визнає випадковості. Відтак він не може адекватно аналізувати сучасне суспільство, оскільки не вважає, що воно могло б бути іншим. Так, якщо взяти з творчості Т. Парсонса один приклад, схему AGIL, то її варто розглядати не як факт, а як модель можливостей. Наприклад, вона показує, що підсистеми адаптації і ціледосягнення можуть співвідноситися по-різному. Отже метою аналізу має бути розуміння того, чому система породжує конкретне відношення між цими двома підсистемами в будь-який заданий момент часу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок