Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації

Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації

Назва:
Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,29 KB
Завантажень:
64
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації


Нашим завданням є розгляд структури й функції самосвідомості, або „Я-концепції” особистості (ці терміни використовуються як синоніми) з позицій принципів та із застосуванням понять теорії соціально-психічної адаптації особистості [1 – 4].
Про онтогенетичну черговість виникнення свідомості й самосвідомості в радянській психології побутували дві точки зору. Так, згідно з В. Бехтерєвим, найпростіша самосвідомість передує свідомості, тобто, усвідомленню предметів зовнішнього світу. Під самосвідомістю в такому випадку розуміють нечітке відчуття власного існування. Друга точка зору представлена у працях Л. Виготського [5] і С. Рубінштейна [6]. Ці автори вважали, що самосвідомість дитини виникає тільки у віці 2 – 3 років у зв’язку з розвитком мови й загальної самостійності.
Але існує третя і точка зору, і вона сьогодні видається найбільш обґрунтованою. Згідно з нею, самосвідомість виникає одночасно із свідомістю, оскільки, як говорив І. Сєченов, одночасно з відчуттями, викликаними зовнішніми предметами, дитина вже на початку онтогенезу одержує відчуття від своїх органів.
Ця ідея І. Сєченова, яку підтримують і сучасні дослідники, стосується не самосвідомості у власному розумінні цього слова, а самознання, яке може бути підсвідомим. На початку онтогенезу знання індивіда про себе є підсвідомим; нагромадження такого знання є одним з первинних механізмів формування онтогенетичної підсвідомої сфери психіки. Самознання стає самосвідомістю тільки тоді, коли перетворюється на об’єкт усвідомлення, свідомої уваги особистості. Такий процес, як переконують і літературні джерела, і наші спостереження, відбувається пізніше. Він розпочинається приблизно з однорічного віку, але найбільший розвиток одержує з кінця другого року постнатального онтогенезу.
Оскільки структура самосвідомості особистості формується в ході її онтогенетичної соціалізації, то вона є частиною набутого досвіду. Це означає, що ця підструктура особистості в аспекті свого психологічного існування, у порівнянні з іншими надбаними психічними змістами, не повинна мати якихось значних особливостей. Ми вважаємо, що структура самосвідомості, або „Я-концепції”, актуально має переважно підсвідоме існування, бо особливо чітке й можливо повне усвідомлення власної особистості й власних переживань, психічних процесів і дій вимагаються від людини тільки у певних проблемних ситуаціях. Обмеження обсягу одночасно усвідомлюваних змістів зі структури „Я-концепції” значною мірою обумовлюються феноменом „звуження свідомості”, яка стає, таким чином, доцільним механізмом психічної активності людини. У випадках, коли актуального усвідомлення власного „Я” немає, ми не можемо припустити щось інше, ніж збереження „Я-концепції” поза сферою свідомості, тобто підсвідомо. До речі, сучасні дослідження сну і сновидінь свідчать, що в такому особливому підсвідомому стані, у процесах сноподібної психічної активності іноді досить чітко проявляються елементи або й цілісні підструктури „Я-концепції”.
Процес розвитку особистості, як відзначають сучасні психологи, „це спільне для всіх і кожного індивіда співвідношення мінливості й стійкості, зміна індивіда як якісно своєрідної системи, його вдосконалення або... руйнування” [13]. Ця загальна теза стосується й самосвідомості особистості: протягом усього життя людини самосвідомість змінюється й розвивається, однак згодом набуває відносно стійкої структури. „Ядерні” утворення і підструктури, які в цілому, якщо не відбувається патологічних змін і руйнування психіки, зберігають свої характерні риси. Завдяки цьому центральні утворення особистості зберігають свою ідентичність і безперервність протягом усього життя індивіда, і ця обставина переживається людиною як стійкість її „Я”: особистість переконана й безпосередньо переживає себе сьогодні такою, як і вчора, і впевнена, що завтра теж будь-яких кардинальних змін з нею не відбудеться.
Адаптуючись до безперервних змін середовища, особистість протягом життя зазнає великих або незначних, а часом і прихованих змін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Адаптивні механізми самосвідомості й самоідентифікації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок