Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок в онтологічному вимірі

Вчинок в онтологічному вимірі

Назва:
Вчинок в онтологічному вимірі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,92 KB
Завантажень:
145
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Вчинок в онтологічному вимірі
План
1. Вчинок як універсальний механізм самовідтворення буття.
2. Вчинок як єдність індивідуально-психологічного, суспільно-історичного та логічного.
3. Головні суперечності вчинку.
Вчинок як універсальний механізм самовідтворення буття.
Не піддаючи сумніву специфічність вчинкового рівня активності для людини як суспільної істоти, варто замислитися, які форми прояву сущого становлять собою те, що у своєму подальшому розвитку набуде рівня людської вчинковості. Підставою для подібного роду проб-лематизації є підхід, згідно з яким прояв активності вищого рівня
"знімає", у філософському розумінні цього слова, прояви активності нижчих рівнів розвитку буття. Саме тому "дозволяється" говорити про свідомість, діяльність, суб'єктивність, а отже і вчинковість, у широкому і вузькому їх значенні.
Вдаючись до такого способу міркування, дослідник розраховує на те, щоб шляхом гносеологічної редукції від вищого до нижчого з'ясувати природу, логіку виникнення і, на підставі цього, тенденцію розвитку явища, що вивчається.
За іншою філософською інтерпретацією можна говорити про сублімацію (перетворення) як рух від нижчого до вищого через систему категорій буття і відповідну ієрархію цінностей. Проте кінцева формула залишається та ж сама: вище являє собою якісно нове утворення, в якому зникає те, що є нижчим, і водночас зберігається. Отже, і тут мова йде про зняття як перехід нижчого у вище, наприклад, фізичного в хімічне, хімічного в біологічне, біологічного у психічне, психічного в духовне...
Якщо нагадати основні критерії, за якими визначається вчинок, то найголовніший з них — це творення нового. За цим критерієм, у його найбільш широкому розумінні, суб'єктами вчинкової активності можуть бути визнані Всесвіт, природа, дух, людство, людина тощо.
Справді, природа — великий творець, і це не тільки метафора. Перетворення, які відбуваються на рівні неживого і живого світів, вражають своєю новизною, оригінальністю, неповторністю, естетичною вишуканістю і стосунковою гармонійністю.
Можливо, ми, люди, суб'єктивізуємо і антропологізуємо довколишній природний світ, але чи не він є нашим великим Учителем, чи не він дає взірці творчого, морального і прекрасного?!
Справді, заглибившись у наукові дискусії, можна надто раціонально і тим самим не досить об'єктивно оцінити, наприклад, факт виникнення живого з неживого. Навіть якщо визнати, що в основі цієї космічної за своїми мірками події лежить проста випадковість чи навіть патологія розвитку природних процесів, важко уявити собі ті складності, які переживала жива матерія на початку свого існування, ті "муки творчості" і "страждання", через які їй потрібно було пройти, щоб подолати опір неживого і ствердитися навічно.
Психологізація, одухотворення природи не є оригінальними в історії науки. Це, можна сказати, — "вічна" тема, до якої поверталися мислителі всіх часів, зокрема, у різних парадигмах віталізму.
Якщо визнати прийнятим діалектичне пояснення природних процесів, в основі розгортання і розвитку яких лежать закони єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення і переходу кількісних змін у якісні, то, знову ж таки у широкому розумінні, досить важко уявити собі боротьбу за життєвий простір у просторі неживого без елементів "внутрішнього обурення" надмірною протидією з одного чи іншого боку. Адже йде боротьба за буття, яка ніколи не обходиться без емоцій, без волі і без мислення в їх най ширшому розумінні як регуляторів взаємодії сущого з сущим, що саме в такий спосіб утверджують своє існування.
Отже, якщо, подолавши недосконалість нашої людської чутливості і обмеженість чуйності, уважно і небезсторонньо прислухатись і придивитись до того, що відбувається вже на самих нижніх, за нашими мірками, поверхах природного світу, то навіть там ми заніміло постанемо перед таїнством "екстатичних переживань" того, що започатковує нове, перемагає у боротьбі за існування, за право на буття, що Вчиняє, і заклякнемо від жаху, перейнявшись "муками" того, що не встояло у цій боротьбі, що не змогло піднестися до Вчинку і "страждає" від приреченості на вічне небуття.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Вчинок в онтологічному вимірі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок