Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення

Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення

Назва:
Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,53 KB
Завантажень:
66
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
РЕФЕРАТ
на тему:
Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення.


Озброюючись науковими методами, запозиченими з арсеналу інших наук, та створюючи власні, сцієнтистська психологія, проте, потра-пляє у пізнавальну безвихідь. Дошукуючись вирішення своїх кардинальних проблем (саме світоглядного, філософського сенсу), вона опинилася у сфері паралогістського міркування. Анрі Бергсон показав це стосовно психофізіологічної проблеми, але загалом їх принаймні три. Сцієнтистськи спрямована психологія, нехтуючи філософськими засадами, опиняється на роздоріжжі у вирішенні цих проблем своїми методами. І починає відчувати, що треба повертатися до того, чим вона гребувала, бажаючи бути "психологією без будь-якої метафізики".
Як філософська, так і наукова психологія відшукують свій предмет у дослідженнях природи психічного. Для визначення її було детально сфор-мульовано проблеми: Психофізичну (психіка і світ), психофізіологічну (психіка та її речовий субстрат — мозок), активності психічного (проблема творчості, самопізнання та самотворення).
Психіка і світ
Дуже просто мислити границі психічного у просторових уявленнях, встановлювати межі, де закінчується людина, душа (внутрішній світ) і по-чинається зовнішній світ як предметне її оточення. Контури тіла людини є очевидною підставою для такого розмежування. Тіло має постійні (зважаю-чи на фізичний ріст) обриси за будь-яких рухів, зміни положення тощо. Ес-тетичний погляд відразу фіксує цю межу. Тіло може відчувати біль в усіх своїх частинах, але фізичного болю немає, коли виражаються зовнішні для людини предмети. У досвіді життя психічне оберігає себе, захищає свій простір. Психологи спеціально досліджували, як дитина оволодіває конту-рами свого тіла, як навчається локалізувати на ньому подразнення, що йдуть від зовнішнього світу, як регулює тілесні та психічні функції, щоб вносити потрібні зміни в довкілля, робити його відповідним до своїх потреб. Як предмет психології людина визначається антропологічною єдністю душі й тіла: душа при цьому тлумачиться у тілесних поняттях, а тіло — у душевних (зокрема, при характеристиках міміки й пантоміміки).
Але постає питання: а що ж таке людина, світ? Хіба світ зовнішній не є водночас і світом внутрішнім? Обрій та далекі зірки, не кажучи про предме-ти близькі, є образами, що постають у душі, психіці. Світ — це образ, ство-рений людиною, і в образ цей входить і сама людина. Вона стає центром образу Всесвіту — своєрідний перетин осей координат. Моє тіло є також моїм образом, вміщеним серед інших образів. Як можна розділяти в образі те, що є моїм і не моїм, що належить до зовнішнього світу? Разом із тим є підстава розділити єдиний образ на два — тіло людини і зовнішній світ.
Тоді виступає гносеологічна проблема, що має своє осердя в можливості різних рівнів психічного своєрідно відображати зовнішній світ. На перший погляд, відчуття і сприймання дають адекватний образ світу. Але досвід показує, що цей образ змінюється залежно від стану самих органів чуття, організму, його психіки в цілому. Абстрактне мислення, піднімаючись до категоріального осягнення світу, втрачає невичерпне багатство його кольо-рів. Мислення не може схопити цілісності життя, воно "кінематографічне" (А.Бергсон), воно змертвлює, щоб пізнати. Критерій істини не може існувати в межах пізнавальних здатностей людини. Він має виходити за ці межі, тобто за межі психіки як індивідуального надбання, щоб далі пряму-вати до родового, вселюдського, Божого.
У визначенні меж психічного, тобто предмета психології, відбувається певна пульсація. Психічне зводиться до якоїсь абстрактної ідеальної точки, відтак саме тіло людини виноситься за межі психічного і навіть протистав-ляється йому або ж психічне як образ розширюється до меж зовнішнього світу, куди тільки сягають зір та думка. У цих систолі й діастолі відбувається пошук природи психічного, його закономірностей, етапів за-гального розвитку, індивідуальних особливостей тощо.
Аби поставити цю проблему більш спеціально, вчені дошукуються відносин не між психікою і фізичним світом у цілому, а між психікою і частиною цього світу, речовим субстратом суб'єктивності — мозком.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок