Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Особистий наратив як модель вивчення етнокультурних особливостей ідентичності

Особистий наратив як модель вивчення етнокультурних особливостей ідентичності

Назва:
Особистий наратив як модель вивчення етнокультурних особливостей ідентичності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,74 KB
Завантажень:
295
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Особистий наратив як модель вивчення етнокультурних особливостей ідентичності


Статтю присвячено перспективам використання наративу особистості як моделі для вивчення різниці в організації системи ідентичності особи у представників слов’янського та кримськотатарського етносів, що належать до різних культурних вимірів. Наведено основні принципи використання наративу для етнокультурних досліджень ідентичності, презентовано притаманні респондентам кожного з етносів способи наративного самоконституювання, експериментально засвідчено етнічні розбіжності в організації системи ідентичності особи.
Герменевтичний підхід у психології широко застосовується не тільки в традиційній для нього сфері психотерапевтичної роботи, але й у галузі соціальної і культурної психології – як метод дослідження, що дозволяє вивчити соціально-психологічні феномени і процеси в просторі суб’єктивної психічної реальності особистості. Досліджувані з застосуванням герменевтичних підходів психологічні явища специфічні: вони можуть утворювати текстові форми, які відсилають як до самої сутності об’єкта вивчення (у даному випадку – ідентичність), так і в царину, де відбувається його реалізація. Зіставлення цих аспектів дозволяє зберегти суб’єктивну цілісність досліджуваних феноменів у процесі дослідницьких процедур аналітичного характеру.
В даному випадку нас цікавить ідентичність особистості – самототожність, встановлювана індивідом у часі й просторі стосовно безлічі самовизначень, які він приймає протягом життя. У соціальній психології ідентичність особистості розглядається як складне системне явище з структурною і змістовою своєрідністю. Системний характер ідентичності особистості визначається виокремленням у ній пов’язаних між собою і вибудованих у певній послідовності елементів – самоототожнень, часткових стосовно всієї системи ідентичності.
Сучасна соціальна психологія пропонує значну кількість підстав, щодо яких дані ототожнення класифікуються, вивчаються і вбудовуються в цілісний концепт ідентичності особистості. Однак основним для системи ідентичності є виокремлення в якості її компонентів Его-ідентичності, що визначає автономію, унікальність і неповторність Я особистості, і соціальної ідентичності як сукупності самовизначень, за допомогою яких суб’єкт визначає свою приналежність до соціальних груп і категорій. Питання про характер взаємодії особистісної і соціальної ідентичностей у системі ідентичності особистості й дотепер лишається дискусійним. Найопукліше цю проблему окреслено в крос-культурних дослідженнях, де ідентичність особистості розглядається як така, що обумовлюється типом культури, до якої особистість належить.
Традиційно культурні дослідження в психології пов’язані з поділом культур на індивідуалістичні і колективістські. Згідно з цією класифікацією, для суб’єкта, що належить до колективістської культури, група є первісною реальністю, а індивід – вторинною, яка існує тільки як частка цілого (Marcus, Kitayama, 1981; Kim, Triandis; 1990). Для суб’єкта індивідуалістичної культури, навпаки, формування іншого, диференційованого від оточення Я (Самості, Его) стає першочерговим завданням.
Детермінуюча роль типу культури у формуванні ідентичності особистості полягає в реалізації двох основних механізмів: індивідуалізації і соціальної ідентифікації. При індивідуалізації формується образ соціального світу, що складається з низки диференційованих об’єктів, який сприяє розвиткові фундаментальної опозиції „Я – Вони”. Соціальна ідентифікація, навпаки, максимально стирає межі між об’єктами і сприяє формуванню образу Я як подібного до інших, ідентичного з ними. Вона обумовлює формування опозиції „Ми – Вони” (К. Коростеліна, 2000).
Кожна з таких опозицій багато в чому формує те, що в сучасній глибинній психології називається психічною реальністю суб’єкта (Н. Каліна, 1999), тобто визначає спосіб концептуалізації суб’єктом дійсності, набір основних життєвих цінностей і способів поведінки, але найголовніше – конституює саму особистість як суб’єкт сформованої дійсності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Особистий наратив як модель вивчення етнокультурних особливостей ідентичності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок