Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологічні ідеї в теоретичній і художній творчості І. Франка

Психологічні ідеї в теоретичній і художній творчості І. Франка

Назва:
Психологічні ідеї в теоретичній і художній творчості І. Франка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,58 KB
Завантажень:
426
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат
на тему:
Психологічні ідеї в теоретичній і художній творчості І. Франка


В багатогранній спадщині Франка значне місце посідають психологічні ідеї, які були тісно пов'язані з його різнобічною діяльністю і являли собою невід'ємну частину його наукового світогляду, літературознавчих і педагогічних поглядів. Франко як мислитель, учений і письменник виявив досить велику обізнаність у багатьох питаннях філософсько-психологічного характеру, загальної психології та особливо психології художньої творчості. Він ґрунтовно вивчав новітні течії в психології, критично їх переробляв, вирішуючи ті чи інші психологічні питання.
Іван Франко усвідомлював, що без знання психології людини неможливо створити яскраві образи (типи людей). Тому він надавав великого значення науковим психологічним знанням, вони допомагали йому в художній творчості й літературній критиці, а також у громадській діяльності.
Під психологією Франко розумів науку про людську душу, яка розглядає всі духовні функції людини, але не формально, як логіка, а беручи до уваги їхній зміст, причини, процес і наслідок. На думку Франка, психіка, свідомість людини розвивалися поступово. Про це йдеться у статті «Мислі про еволюцію в історії людськості». Аналізуючи перші «зав'язки суспільного життя», Франко дійшов висновку, що найбільшу користь для життя «в чередах і громадах» принесло «вироблення бесіди». «Бесіда» дала поштовх до розвитку мислення, пам'яті і взагалі найвищих духовних здібностей людини, котрі й надали їй остаточну перевагу над природою в боротьбі за існування.
Для Франка надзвичайно важливим питанням психології стало питання про особистість, про «людину в цілому», її характер та інші психологічні властивості, питання про умови формування особистості, створення різних типів людей, які доводиться письменникові змальовувати у своїх творах.
Поняття особистості було вагомим для Франка також як питання, пов'язане з вихованням дітей. У своїх художніх творах («Грицева шкільна наука», «Отець-гуморист», «Олівець» та ін.) Франко виявив себе прекрасним знавцем психології дитинства та юнацтва, дав глибокий аналіз тих умов, за яких формуються особистість, той чи інший тип дитини, її характер, здібності тощо.
Людину Франко розумів передусім як соціальну істоту, характер якої залежить від умов суспільного буття, в яких вона живе, виховується і працює як член суспільства. Кожна людина є насамперед дитиною певного часу, певного народу, вихованою на певних поняттях і поглядах, від впливів яких ще нікому у світі не вдалося увільнитися.
Франко зазначав, що для нього самого, як письменника, було приємною річчю «малювати ті спеціальні логіки та психології» різних людей, зважаючи на оточення, в якому людина виховується, формує свою особистість, реагуючи на громадські впливи, що спонукають людину «до такого, а не іншого ділання». Особливо яскраво Франкові вдалося відобразити свої погляди на роль соціального оточення й виховання у формуванні основних рис особистості в оповіданнях про дітей. Він показав, що за сприятливих умов виховання розвиваються найкращі риси характеру і здібності дитини, а якщо відсутні такі умови, то й прекрасні природні задатки, будучи «не вживані і приголомшені, заніміють і захиріють у зав'язку».
В оповіданні «Schonschreiben» Франко майстерно розкриває психологію дитячого колективу, що, пройшовши вже певну школу дресирування страхом і покаранням, став «дисциплінованим». Діти втратили будь-які товариські почуття й разом з учителем брали участь у глузуванні над потерпілим товаришем, хоч кожний з них тремтів і боявся. Психологічно правдиво пояснює цю поведінку класу Франко, говорячи, що така вже сила тиранського тиску, що досить тиранові всміхнутися, і всі, хто перебуває під його гнітом, сміятимуться попри те, що сміються над своєю недолею.
І. Франко в оповіданні «Борис Граб» і незакінченій повісті «Не спитавши броду» показує формування особи обдарованого учня, який завдяки наполегливій праці над собою і з допомогою свого улюбленого вчителя досягнув значних успіхів у науці, у виробленні позитивних рис характеру, у вихованні інтересу до фізичної праці тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Психологічні ідеї в теоретичній і художній творчості І. Франка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок