Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Формування мети діяльності та феномен сакралізації

Формування мети діяльності та феномен сакралізації

Назва:
Формування мети діяльності та феномен сакралізації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,12 KB
Завантажень:
253
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Формування мети діяльності та феномен сакралізації


Людина, названа ще Аристотелем „істотою політичною”, розглядає сферу політики як необхідне та одне з найважливіших середовищ свого буття. Саме тут задовольняються її суттєві потреби: долання відчуженості у переживанні єдності із соціумом, самореалізація через суспільно-політичну діяльність, налагодження комунікаційного діалогу з близьким та віддаленим оточенням тощо. Не випадково діючі особи і соціальні групи, що прагнуть реалізувати ті або інші інтереси у сфері політики, завжди перебувають в центрі уваги соціуму. І з їхніми успіхами чи невдачами громадяни часто пов’язують своє майбутнє.
Суб’єкт політичного життя, обираючи і формуючи напрям власної дії, неодмінно замислюється над проблемою мети діяльності. Усвідомлено чи ні, але вона набуває привабливої, а часом ідеалізованої форми, обіцяє задовольнити найістотніші потреби людини, соціуму і навіть сакралізується [1].
Поняття сакрального напрочуд невловиме, воно ніби якесь метафізичне, а в позитивістських системах і зовсім беззмістовне. Однак воно аж ніяк не накладається на термін „релігійне” у загальноприйнятому розумінні. Можна спробувати осмислити його через концепцію „ідеалу”, суть якого саме й полягає у формуванні мети діяльності суб’єкта аж до фактичного її здійснення. З огляду на певну умовність і схематичність поняття, можна все ж сказати, що „сакральне” через свою „ідеальність” безпосередньо пов’язане з поняттям Абсолюту. „Сакральне-Абсолют” має два базові трактування. Найяскравіше виявляються вони в суперечці Г. Гегель – Л. Фойєрбах. Суть цього протистояння в розумінні Абсолюту (і сакрального) як об’єктивного чи суб’єктивного феномена.
Якщо в Гегелівському варіанті (а можна вивести цю традицію ще від Платона) Абсолют існує об’єктивно, це своєрідна матриця, яку слід пізнавати, або яка самопізнається, саморозкривається через людину і суспільство, то в другому випадку Абсолют – це сформований людиною еталон із власних її найкращих морально-етичних якостей.
Не вдаючись в суть архіскладної суперечки, її матеріалістично-ідеалістичних колізій, можна, однак, констатувати, що в процесі розвитку суспільство постійно спирається на сакралізовану матрицю, яка, безвідносно до її походження (тут, власне, дуже до речі знамените Вольтерівське: якби Бога не було, його слід би було вигадати), відіграє суттєву нормативно-спрямовуючу функцію, формуючи, насамперед, ціннісну ієрархію суспільного та індивідуального ідеалу, а через нього впливає на мету діяльності, саму діяльність, а отже й на реальну дійсність.
Як основне положення фіхтеанського „науковчення”, сакральне визначає ціннісну ієрархію етичної системи, а звідси – ціннісні пріоритети особистості й суспільства. Часткова чи повна сакралізація пронизує численні аспекти людського світогляду, безпосередньо впливаючи на різні сфери життєдіяльності.
Мета діяльності так чи інакше стосується становлення ідеального суспільства, а воно безпосередньо пов’язується з реалізацією ідеї справедливості, пошуком Істини (чи Абсолюту). Сакралізація мети діяльності має тенденцію екстраполяції на суб’єкт діяльності. Сформований ідеал, будучи метою діяльності, водночас, саме у зв’язку із своєю „ідеальністю”, стає потойбічно-недосяжним, метафізичним. Зате суб’єкт, що рухається до ІДЕАЛУ, перебирає на себе всю його привабливість і сакралізується.
Вплив феномена сакрального на суспільство в політичній сфері досить яскраво ілюструється на прикладі монархій. Сакралізація інституту монархії – явище загальносвітове, надзвичайно поширене на певному етапі розвитку держави. Загальновідомим є твердження, що імператор Японії – син сонця (на нього до 1945 року простим смертним навіть дивитися було заборонено: не можна ж дивитися на сонце!); представники китайської династії Шан вважали, що вони – сини і внуки „Верховного імператора”, який, по суті, тотожний „Небу” [2].
Обожнювання римських імператорів – факт, що набив оскому ще на шкільній лаві.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Формування мети діяльності та феномен сакралізації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок