Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації

Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації

Назва:
Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,25 KB
Завантажень:
471
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації


У cтaттi розглядаються результати етнопсихологічного дослідження депресивних станів серед німців України. В межах етнофункціоналъного підходу введено поняття „етнічнообумовлена депресія”. Показано, що однією з причин виникнення етнічнообумовлених депресій є конфлікт між дисгармонійним образом етнічної самоідентифікації та високою значущістю його для респондентів. Підкреслено, що етнічнообумовлені депресивні стани поширені серед значної частини найбільш соціально активної вікової групи, а відтак вона потребує допомоги етнопсихолога-психотерапевта.
Поняття „етнообумовлена депресія” розроблене в рамках етнофункціонального підходу, запропонованого А. Сухаревим з колегами [7]. Керуючись цією концептуальною моделлю, ми виходимо з уявлення, що „психологічні особливості, характерні для членів тієї чи іншої культури, стосуються, насамперед, несвідомих комплексів, що формуються в культурі як одна з форм акумуляції соціального досвіду, і які передаються кожному членові суспільства в процесі його соціалізації” [5]. Такі несвідомі комплекси впливають як на поведінку людини, так і на характер сприйняття нею навколишнього світу.
Особливості радянської національної політики стосовно німецької діаспори багато в чому визначили як історичну долю цього народу, так і його сучасний стан. Очевидно, що корені багатьох нинішніх етнопсихологічних проблем українських німців варто шукати в політичному курсі радянського керівництва, у його репресивній політиці періоду Великої Вітчизняної війни.
В ході проведеного нами інтерв’ювання німців (у тому числі німців – переселенців з країн колишнього СРСР) в Одеській області фіксувалися спогади про депортацію, трудармію та повернення в місця колишнього проживання, виявлялися особливості сучасного стану німецької діаспори. Джерелами послужили також опубліковані спогади, документи і статистичні довідки.
Репресії проти німецької діаспори в період Великої Вітчизняної війни стали продовженням курсу, що формувався ще в Російській імперії. Як відомо, подібна політика стосовно російських німців здійснювалася під час Першої світової війни. Однак справді трагічні наслідки мала репресивна практика радянської держави щодо німецької діаспори після 22 червня 1941 року. Лояльність німців до радянської влади була поставлена під сумнів. 26 серпня РНК СРСР і ЦК ВКП(б) ухвалили постанову, що передбачала переселення всіх німців у східні регіони РРФСР і Казахську РСР. У документі вказувалися заходи для проведення цієї операції, котру планувалося завершити 20 вересня 1941 року.
Офіційно було оголошено про майбутню депортацію Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року. Німці звинувачувалися в приховуванні у своєму середовищі шпигунів і диверсантів. Уряд вирішив переселити всіх німців до Новосибірської, Омської областей, Алтайського краю, Казахстану [2]. Цілком очевидно, що звинувачення радянських німців у співробітництві з фашистською Німеччиною були безпідставними.
У нових місцях проживання депортовані німці змушені були налагоджувати життя заново. Катастрофічно не вистачало житла: в одному будиночку розміщували по кілька родин.
Репресивна політика стосовно німців, що почалася з депортації, знайшла своє продовження. 1942 року розпочалася мобілізація німців у робітничі колони (трудову армію). 10 січня було прийнято постанову Державного комітету оборони про мобілізацію в ці колони всіх чоловіків-німців віком від 17 до 50 років, виселених до Новосибірської та Омської областей, Красноярського і Алтайського країв, а також до Казахської РСР. 7 жовтня 1942 року вийшла нова постанова, якою передбачалося мобілізувати в робітничі колони всіх чоловіків-німців віком 15 – 16 та 51 – 55 років і жінок-німкень віком від 16 до 45 років включно. Їх належало відправити на підприємства Наркомвугілля та Наркомнафти [3]. 1943 року набір до трудармії було продовжено.
Побут в трудармійських таборах був суворо регламентований.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок