Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.П. Рікер (нар. 1913)

Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.П. Рікер (нар. 1913)

Назва:
Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.П. Рікер (нар. 1913)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,48 KB
Завантажень:
354
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
На тему:
Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.
П. Рікер (нар. 1913)


Поль Рікер виступив як екзистенціаліст релігійно-феноменологічного спрямування. Його ідеальними джерелами були екзистенціальні відкриття Гуссерля і психоаналіз Фрейда. Центральним поняттям Рікер визначив волю як "межовий початок" людини. Саме на основі та за до-помогою волі людина здатна осмислювати навколишній світ. Дослідження волі дає можливість Рікеру здійснити аналіз вкоріненості суб'єкта у бутті і висунути питання руху свідомості до майбутнього.
Ідея "межової первинності" дає можливість індивіду осягнути і пере-жити можливість свого небуття. Де кінчається людська воля, там виступає уявлення про Бога. А Бог як безумовне начало визначає буття людини. Тлу-мачення людського буття, світу і людської культури Рікер здійснює, спи-раючись на засади релігії, феноменологічно-екзистенціального вчення, а також на "Феноменологію духу" Гегеля.
До головних праць Рікера належать: "Історія та істина" (1955), "Філософія волі" у двох томах (1950—1960), "Про інтерпретацію. Нариси про Фрейда" (1965), "Жива метафора" (1975). Наразі доцільно зупинитися саме на праці "Нариси про Фрейда", де розглянуто позитивний і негативний вплив Фрейда на людську свідомість XX століття.
Рікер досліджує взаємозв'язки і взаємодію герменевтики і психоаналізу, розкриваючи відношення свідомого і несвідомого, впливу психоаналізу на розвиток сучасної культури, відшукуючи взаємодію мистецтва і фрейдівської психоаналітичної системи.
Підходячи до інтерпретації психоаналізу, Рікер наголошує, що зустріч з ним викликає у людини сильне потрясіння. Фрейд прирівнюється (уже не вперше!) до Ніцше і Маркса. Всі вони зривають маски людської поведінки. Виступає нова проблема — хибної свідомості, свідомості як неправди, свідомості як забобону. Рікер указує, що "питання про свідомість таке ж темне, як і питання про несвідоме". Отож як слід переосмислити і обґрунтувати поняття свідомості, щоб несвідоме стало його "іншим"?
Осягти діалектику свідомого й несвідомого дає можливість філософська антропологія. Якою має бути людина, щоб стати одночасно і відповідальною за здоровий глузд, і здатною виявити логіку та економіку, оскільки в ній говорить це? Якої нової точки зору на уразливу людину, а також на парадоксальне співвідношення відповідальності та уразливості вимагає мислення, яке під впливом рефлексії про несвідоме відмовилося від ролі центра свідомості?
Рікер викладає свою концепцію "кризи поняття свідомості". Декар-това ідея про істинність і самоочевидність свідомості видається йому надто сумнівною. І Фрейд, і Гегель говорять одне і те ж: свідомість не може тоталізуватись, і тому філософія свідомості неможлива. Саме фрейдівський реалізм є необхідним еталоном у засвоєнні того, що рефлексивна свідомість терпить поразку. Проте ця поразка не даремна, вона не є цілком негатив-ною. Свідомість має переосмислити себе і свої необгрунтовані претензії, які є наслідком нарцисичного відношення безпосередньої свідомості до життя. Як зазначав Гегель, своєю поразкою свідомість виявляє те, що її безпосе-редня переконаність у собі є лише зарозумілістю; то чи може свідомість, виходячи з цього, знайти доступ до мислення, яке не є більше увагою свідомості до свідомості, а увагою до говоріння, до самого предмета го-воріння?
Рікер вважає, що критика фрейдівського реалізму може бути тільки епістемологічною з застосуванням того або іншого поняття, яке здатне відбивати цю нову галузь об'єктивності та інтелігентності. Несвідоме Фрей-да на протилежність несвідомому романтиків є пізнаваним. Це стосується всього внутрішнього досвіду людини. "Реальність" несвідомого існує тільки як реальність, яку діагностовано.
Реальність психоаналітичних фактів полягає в тому, що вони мають зна-чення для іншого.
Рікер ставить питання, чи існує несвідоме, і відповідає на нього так: несвідоме є об'єктом у тому розумінні, що воно "конституйоване сукупністю герменевтичних прийомів, які його розшифровують". Ця відносність несвідомого не відрізняється від відносності фізичного об'єкта, який постає в результаті наукових процедур, які його конституюють.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.П. Рікер (нар. 1913)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок