Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)

Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)

Назва:
Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,72 KB
Завантажень:
301
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)


Класичний біхевіоризм Джона Вотсона у визначенні предмета психологічного дослідження зайняв жорстку об'єктивістську позицію, викинувши повністю зі свого лексикону поняття "свідомість", "суб'єктив-не" — те, що раніше було предметом інтроспективної психології. Проте та-ка принциповість більше закриває проблеми вивчення психіки, ніж їх відкриває, більше висуває штучних труднощів, ніж їх долає.
Усупереч сподіванням самого Вотсона — підібрати надійні ключі до оволодіння людською поведінкою — біхевіоризм виявився у практичному сенсі зовсім безпорадним. Якщо рефлексологія, зокрема в особі І.Сокопянського, могла наочно підтвердити результати його теоретичних пошуків (робота з сліпоглухонімою О.Скороходовою), то Вотсон в цьому плані опинився майже з порожніми руками. Він продемонстрував надзви-чайно абстрактне мислення психолога, позбавлене індивідуального підходу до розкриття своєрідності психіки окремої людини. Принципова чіткість об'єктивістського зразка виявилася практичною злиденністю, що для аме-риканського способу мислення було зовсім неприйнятним. Більше того, навіть чисто теоретично Вотсон показав лише можливість певної точки зору — принципово чистої, але разом з тим і надзвичайно безплідної, особ-ливо якщо порівняти класичний біхевіоризм з павловським ученням або рефлексологією Бехтерева.
Вагомість будь-якої психологічної системи зростає разом із поглиблен-ням основної психологічної суперечності — між тілом Я душею. Зняття цієї суперечності позбавляє психологічну систему плідних теоретичних і прак-тичних ідей. Зовсім природно тому, що послідовники Вотсона почали серйозний відступ від правовірності біхевіористичного вчення, що виявило-ся у поверненні під різними назвами внутрішнього, суб'єктивного компо-ненту психічного.
Це вказувало на те, що дослідницький дух у психології не може зупини-тися на абстрактній формулі поведінки S-HR (стимул — реакція), в якій між S і R існує "чорна діра". У ній у повному мороці поховано не тільки суб'єктивно-психологічні компоненти поведінки, але й їхні фізіолого-мозкові механізми.
Дослідженню, за Вотсоном, піддягає лише те, що лежить на поверхні об'єктивного спостереження. Вотсон ставить перед собою завдання — ви-значити R на основі S, але при цьому виявляються серйозні розходження: при одному й тому ж стимулі реакції не повторюють одна одну. Науко-подібність найпослідовнішого біхевіоризму стикається з фактом неможли-вості передбачати характер поведінки. А саме це було головним, вихідним постулатом класичного біхевіоризму.
Зазнав цілковитої поразки "енвіронменталізм" — учення, згідно з яким сукупність стимулів однозначно спрямовує реакцію, з чим було пов’язано багато соціально-психологічних сподівань. Досягти найповнішої залежності R від S можна було лише в тому випадку, якщо організм буде представлено споконвічне "чистою дошкою", як це свого часу уявляв, згідно з тра-диційним тлумаченням, Дж.Локк. Але вже й сам Локк зламав послідовний сенсуалізм, коли показав друге, не менш важливе, джерело пізнання — рефлекс. Адже "чиста дошка" як вихідне поняття є чимось небезпечним. Структури оточення, які накладаються на цю дошку, без відбору і переробки організмом, без урахування його власних, хоча б тільки пізнавальних або оцінкових, структур перетворюються на хаос, безпринципне змішування "елементів досвіду". Могутність середовища у відношенні до організму залишається високою і буде пропонувати свої "подібні" структури. Це при-веде до абсолютної безхарактерності організму, навіть до неможливості мислити його існування. В такому разі він повністю зливається з су-купністю стимулів, і формула S>R в її чисто біхевіористичному звучанні перетворюється по суті у формулу S=R. У такому міркуванні зникає сам предмет поведінки, і разом з цим біхевіоризм сам себе ліквідує.
Інтроспективна психологія рятувалася від такої самоліквідації тим, що вводила якісні, часто апріорно уявлювані апперцептивні або якісно інші, внутрішньо властиві самому організмові структури, щоб пояснити саму можливість психологічного досвіду, характер його організації (В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок