Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> П.Капретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції”.

П.Капретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції”.

Назва:
П.Капретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції”.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,86 KB
Завантажень:
173
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
П.Капретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції”.


Надто традиційне дослідження, але вже саме історії психології, належить перу американського дослідника П.Капретти ("Історія психології в нарисі. Від зародження до сучасності", 1966). Автор досліджує філософські передбачення психологічних ідей, їхній розвиток усередині наук, підходячи до стадії "квазізрілості" у "софістичних системах" кінця XIX — початку XX століття. Замість презентації історичної послідовності він дає огляд тільки найбільш видатних рис у багатій змістом еволюції психології, що виходить із нерозчленованої амальгами людини і суспільства, досліджує їх взаємодію як автономних існувань, а далі висвітлює внесок психолога у своєму Zeitgeist та простежує його формування під впливом цього "духу часу".
П.Капретта — доктор філософії в Університеті Колорадо, викладав в університетах Вашингтона і Майамі (Огайо), також у Шотландії — в Національному інституті розумового здоров'я. Він виступав як "порівняльний психолог", але виявляв неабиякий інтерес до історії психології, її практичне завдання Капретта бачить у тому, щоб з'ясувати сьогодення психології, спираючись на історію, та далі визначити її перспективи. Капретта постає типовим емпіриком в історії психології, про що свідчить насамперед його визначення вузлових точок у ході цієї історії. Він встановлює послідовні "компакта" ідей, із чого випливає певна періодизація.
Рух психологічної думки Капретта починає з примітивного анімізму, іонійських шкіл, продовжує відстежувати цю думку у грецькій систематиці, до якої чомусь залучається поряд з Арістотелем також Платон. Далі психологія постає у працях діячів ранньохристиянського періоду, схоластики, з Фомою Аквінськилі включно.
Перехід до Відродження і Нового часу показує психологію в межах природничих наук, у загостренні протилежності тіла й душі в декартівському вченні. Вирішення цієї проблеми подано через британський емпіризм, шотландську психологію здорового глузду, ранню німецьку психологію (чомусь тільки Кант), а також через тлумачення людини як машини у французькому натуралізмі.
Постання нових якостей психології розкривається далі через фізіологічний підхід: теорії локалізації, специфічної енергії органів чуття, дослідження голоду тощо. Розвиваючи проблемний підхід, Капретта звертається до клінічної психології (Гіппократ та ін.), психіатрії — з ідеями тваринного магнетизму, гіпнотерапії (від Парацельса до Шарко). Кульмінація теорії несвідомого вбачається в розробках Бройера, Шарко, Фрейда, Юнга, Адлера.
Повертаючись знову до психології XIX століття, Капретта виявляє свій головний інтерес не до філософських проблем психології, а до експериментальних починань (Вундт, Гельмгольц, Лілль, Бен, Гербарт, Лотце, Вебер, Фехнер).
Репрезентовано феноменологічну традицію, пов'язану з іменами Гуссерля, Лацаруса, Гете, Пуркіньє, Вундта. Висвітлено спроби протиставлення засад акту і змісту — Брентано, Вундт.
Ідеї, що стосуються розвитку біологічної точки зору на психологію, мають своїм предметом людину як частину тваринного світу. І Капретта знову повертається до "антецедентів" — Емпедокла, Платона, Арістотеля, Герофіла, Августина, Ф.Бекона, Декарта, Локка, Мілля. У цьому ж розділі подано теорію еволюції в її біологічному тлумаченні. Проте працю Дарвіна "Про вираження емоцій у людини і тварин" подано побіж-но — "як важливий орієнтир" в історії порівняльної етології.
Наступні блоки проблем Капретта пов'язує з функціональною, диференціальною, соціальною психологією. Автор знову повертає читача до Гоббса, Тарда, Лебона, Мак-Доуголла. Генетичну психологію репрезенто-вано Гербартом, Руссо, Песталоцці, Фребелем, Прайером, Піаже. Найбільший інтерес Капретта виявляє до ретельних досліджень етапів психічного розвитку.
Ідея розвитку, за Капреттою, в психології представлена іменами Джемса, Тітченера, Балдвіпа, Галла: прагматизм у психології — Пірсом, Джемсом, Дьюї, індивідуальні відмінності — Кеттеллом, теорії еволюційної адаптації — Торндайком, Вудвортсом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: П.Капретта: між Сциллою “емпіризму” та Харибдою “опозиції”.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок