Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.

Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.

Назва:
Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,14 KB
Завантажень:
481
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
РЕФЕРАТ
На тему:
Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.
Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.


Основна суперечність у становленні всесвітньої історії психології у XX столітті полягає насамперед у зіткненні двох її спрямувань: сцієнтизму та гуманізму. Перше спрямування вбачає гідність психо-логічного дослідження в його суворій науковості на зразок природничих наук — зі з'ясуванням чітких закономірностей, які виражають неухильну повторюваність психічних подій, коли за тих чи інших умов постає лише така, а не інша послідовність дій, станів тощо. Сцієнтистська психологія має твердий грунт емпіричного досвіду, переконує об'єктивністю своїх даних і прямує до загального визнання своїх основних положень. Проте намагання уподібнити психологію природничим наукам проводить до втрати надзви-чайно цінного змісту психічного життя людини — принципу індивідуалі-зації, неповторності його проявів. Постає напрям, протилежний сцієнтизму, який орієнтується саме на неповторність психічних феноменів та який не може бути вичерпаний суто науковим підходом.
Унікальність кожного психічного існування має бути врахована у психічному дослідженні. Разом із тим розширюється поняття науковості, яке не зводиться до повторюваності подій. Питання унікального, яке запе-речує природну закономірність, має, проте, свої закономірності. Людина прагне до неповторного вияву своєї індивідуальності, адже це одне виправ-довує її існування, надає йому смислу. Звідки ж береться ця неповторність? Не виключено, що вона є феноменом, що постає із перехрещення окремих закономірностей. Більше того, можна сказати, що прагнення до неповторно-го, унікального є провідною тенденцією (закономірністю) людського буття, завдяки чому може бути виправданий його смисл. Адже саме неповторність існування постає джерелом людського руху до буття досконалого. У цьому полягає смисл людського існування, а отже, й смисл гуманістичної психо-логії. Цю останню Дільтей назвав описовою — на відміну від поясню-вальної, яка шукає закономірності повторюваності наукового сенсу.
Тоді постає запитання: чи залишається описова психологія наукою, а якщо ні, то який її статус? Крім наукового пізнання, є також художнє, яке шукає саме унікальність і на цьому принципі фундується. Такі питання постають у передвірї гуманістичної психології. Для її виправдання можна сказати, що науковий рівень пізнання не є вищим рівнем. Ідея індивідуалізації як неповторного синтезу сукупності закономірностей має право на існування, оскільки реально існує сама індивідуальність, що дійсно відрізняється від такої ж іншої неповторності. У творчості це називається оригінальністю, зокрема у творчості науковій, художній, моральній тощо.
Проте гуманістична психологія, що постала як заперечення наукової, зокрема природничо-наукової, почасти випустила базові, основні закономірності зі своєї уваги і не показала основного — як постає унікальне, заперечуючи загальне і всезагальне. Природничо-наукова психологія і гуманістична виявились антитезами. Але при цьому гуманістична, втративши природничо-наукові засади, відкинувши їх, сама виглядала однобічною. Ця її риса виявилася насамперед у таких її особливостях, які пов'язані з ідеєю "бути самим собою". Це стало предметом художнього зображення, зокре-ма, у творі Г.Ібсена "Пер Гюнт".
Викриття індивідуалізму — "бути самим собою" — було викриттям усієї гуманістичної психології, критикою її методологічних засад, які залишились у полоні суб'єктивізму. Чого варта ідея "самоактуалізації" з її багатьма похідними (зокрема, "самовизначення", "самоздійснення" і т.п.). Психологія К.Роджерса як провідного представника гуманістичного спрямування не помічає того, що пропонує світові суб'єктивізм, наполягаючи на цінності неповторної суб'єктивності. Але ця остання може бути як творчою, так і нетворчою, як моральною, так і злочинною. Тоді психологія "самоактуалізації", "самореалізації" заперечує сама себе.
Спроби істориків психології показати "вищий" ступінь історичного руху психологічного знання засвідчили, що "самопсихологія" заходить у глухий кут суб'єктивізму, і тому постає нагальна потреба здолати "гуманізм" пси-хології XX століття, заперечити саму гуманістичну психологію, знайшовши в її розколотості істинну сутність.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок