Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Феноменологія вчинку: вчинок екзистенції

Феноменологія вчинку: вчинок екзистенції

Назва:
Феноменологія вчинку: вчинок екзистенції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,48 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Феноменологія вчинку: вчинок екзистенції
План
1. Буття у злитті зі світом.
2. Час людського буття.
3. Минуще й вічне.
4. Існувати — значить бути відповідальним.
5. Трагізм абсолютного розставання та ідея вічного повернення.

Буття у злитті зі світом.
На певному рівні розвитку особистості, зростання суб'єктності людина починає усвідомлювати, що її буття є єдиною справжньою реальністю. Вона намагається осягнути те нерозчленоване ціле, яким є буття-у-світі, буття-з-іншими. Вона відчуває, що саме собою, своїми намірами, цінностями, бажаннями, мріями змінює навколишню дійсність, конституює буття як щось безпосереднє, цілісне, одвічне.
Людська істота на відміну від тварини, наприклад, усвідомлює власну автономію, своєрідність, відчуженість відносно того, що є для неї зовнішнім, "не своїм". Чому я живу саме зараз, у цей історичний час? Чому маю саме таку індивідуальну історію, таку родину? Чому місце народження — саме ця країна? Все це склалося випадково, незалежно від волі суб'єкта життєдіяльності, від його вчинкової активності. Людина "закинута у всесвіт" (Гайдеггер), і її завдання — якимось чином поставитися до власного буття, зрозуміти його, знайти глибинний сенс існування.
Людина і світ торкаються одне одного, знаходяться десь поруч. Я маю справу з чимось, турбуюсь про щось, розглядаю, планую, здійснюю, обговорюю наслідки своїх дій, коригую задуми. Все це різні види "торкання" людини і світу. Людина не може існувати поза світом, відокремлено від нього. Але й світ неможливий сам по собі, окремо від людини. Хіба світ — це тільки будинки, люди, зірки, рослини й тварини? Світ — це передусім спосіб буття, існування особистості. Світ — це світ людини, людський світ узагалі, повсякденне буття, спілкування, взаємовплив суб'єкта й об'єкта.
Взаємодія людини зі світом перетворює все, до чого вона торкається, на речі, які призначені для чогось, зручні. Спосіб буття речі—
це й є зручність, призначеність для якихось цілей. Папір, олівець, підручник, аудиторія, бібліотека — все це інструменти для навчання. Весь навколишній світ завдяки взаємодії з ним людини стає зручним для неї, домірним людині, олюдненим.
Співвіднесеність людини і речей, що її оточують, можна зрозуміти не теоретично, а лише в процесі практичного використовування цих речей. Я читаю книжку, розуміючи її призначеність для певних цілей (як джерела інформації, що конче потрібна чи то для складання іспиту, чи для глибинного розуміння цікавої й важливої для мене проблеми). Я роблю нотатки, щось підкреслюю, і моя книжка стає для мене зручнішою. Практичне ставлення до речі є і способом її пізнання. У той самий час пізнання речі становить форму практичного ставлення до неї.
Першоджерелом смислового значення світу є людина з її внутрішнім досвідом, діяльністю, свідомістю. Ми пізнаємо світ за законами власної суб'єктивності, яку ніколи неможливо винести за дужки. Завдяки безперервному вируванню буття створюється новий всесвіт, котрий має корені у глибинах кожного з нас. Сенс світу народжується тільки з людиною, з її свідомістю (Сартр). Людина—
це істота, поява якої зумовлює існування світу.
Як стверджував В.Соловйов, "у світі немає голої матеріальності, у ньому все запалене, натхненне, здатне не тільки бути, а й насолоджуватись буттям".
Для розуміння феноменології вчинку екзистенції, вчинку існування, буття у злитті зі світом доцільна саме онтологічна постановка проблеми світу людини, розглядуваного як царина її суб'єктної активності, як соціокультурний феномен, що репрезентує і людину, і світ. Категорія "життєвий світ" набула психологічного статусу завдяки працям С.Л.Рубінштейна, котрий розвинув ідеї про світ, який не збігається з буттям, про роль іншого, філософію вчинку. "Світ", згідно з Рубінштейном, — це специфічна, надбудовна іпостась буття, притаманна людині. В онтологічній площині буття постає як світ людини, зорганізована ієрархія різних способів її існування.
Життєвий світ як спосіб структурування зовнішнього світу відповідно до внутрішнього і внутрішнього відповідно до зовнішнього об'еднує сутність та існування, глибинне й позірно-зовнішнє, незмінне та скороминуще.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: Феноменологія вчинку: вчинок екзистенції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок