Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> реферат на тему: Проблеми реалізації диференційованого підходу

Проблеми реалізації диференційованого підходу / сторінка 3

Назва:
Проблеми реалізації диференційованого підходу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,50 KB
Завантажень:
435
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Проте фактично це означає подвоєння його власного навантаження, адже в учителя завжди є ще багато невідкладних справ. Тому такі заняття найчастіше зводяться до того, що один або кілька невстигаючих учнів сидять у класі самі і намагаються виконати ті завдання, які не виконані або не виходять. Така робота і вчителем, і учнями сприймається як покарання, викликає взаємне роздратування. Інколи функцію «підтягування» доручають «сильним» учням, що скоріше призводить до міжособистісних ускладнень, ніж надає реальну допо-могу.
Парадоксально, але на уроці вчителеві найбільше заважають саме обдаровані діти. Адже своєю надмірною зацікавленістю, ерудованістю, прагненням знайти істину вони постійно порушують хід уроку, плани і наміри вчителя, блокують активність інших учнів. Проблема взаємодії і розвитку обдарованих дітей нині є однією з найголовніших у сучасній школі. Як уже зазначалося, створюються спеціальні школи, виникають фонди підтримки юних дарувань, однак до остаточного розв'язання проблеми ще далеко. І одним із додаткових аспектів, про який слід сказати окремо, є те, що у сучасному суспільстві проявам обдарованості не надають належного значення.
Так, сьогодні відбір обдарованих дітей, яким суспільство надає мате-ріальну підтримку, найчастіше здійснюється за мистецькими здібнос-тями (малює, танцює, грає на музичному інструменті, пише вірші). Значна кількість шкіл, де навчаються інтелектуально обдаровані діти, є плат-ними, тобто всі турботи про майбутнє дитини беруть на себе батьки. Престижні раніше всесвітньо відомі школи для обдарованих дітей в галузі природничих наук, технічної творчості або втратили свою при-вабливість, або перебувають на межі закриття. Дедалі менше згадуєть-ся теза про те, що обдарованими є всі діти, слід тільки допомогти їм виявити свої потенційні можливості, створити відповідні умови. Бага-то дітей з обдарованістю в тих сферах, які не помічаються державою, не мають належних умов для розвитку.
Майже не приділяється уваги дітям із запізнілими проявами обдаро-ваності. Вікові інтервали, в які передбачено відбір обдарованих дітей, стають дедалі нижчими (3 — 4 роки). При цьому ігноруються відомі психологічні істини: по-перше, не всі такі діти з віком зберігають рівень своїх здібностей, які можуть поступово знижуватися навіть за наявності ідеальних умов для розвитку, і, по-друге, багато дітей несподівано вияв-ляють свої здібності в старшому віці. Якщо ж уся система підтримки орієнтована тільки на вундеркіндів, то стартові умови для багатьох дітей істотно погіршені: вони звикають до того, що не входять у резерв «еліти» суспільства, відчувають себе людьми «другого ґатунку».
Проте як би це не було на рівні орієнтирів суспільства, в класі у вчи-теля щодня виникає стихійна диференціація, за якою діти, що випадають зі стандарту, сприймаються як такі, що заважають. А тепер нагадаймо, що вчителеві-початківцю притаманні і внутрішня невпевненість у своїй здатності розв'язувати складні ситуації, і більш висока нервова «ціна» уроку, і менша здатність до варіативної діяльності, зафіксованість на пев-ному алгоритмі. Все це посилює його прагнення уникати неординар-них подій, а досвіду конструктивного запобігання їм немає. Тому ще в студентські роки мають формуватися терпимість (толерантність) до проявів чужої індивідуальності, навіть якщо вона «незручна», уста-новка на засвоєння оптимальних засобів взаємодії з «важкими» дорос-лими і дітьми.
Ще одна проблема, яку не до кінця усвідомлюють учителі, — робота з «різностатевими» класами. Наша педагогіка фактично спрямована на «безстатевого» учня. В програмах, методах виховання (крім хіба що уроків праці) практично не робиться відмінностей між хлопчиками та дівчатками.
Тим часом відомо, що і психологічні особливості, і темпи розвитку хлопчиків та дівчаток значною мірою різняться. Чи враховується це в процесі навчання, виховання? Ні. І ті, й інші йдуть до школи в одному віці, весь час працюють в єдиному ритмі й темпі, отримують однакові навантаження й завдання. А суспільство потребує формування в хлопчи-ків та дівчаток різних рис характеру, що вкрай необхідні для майбутнього виховання власних дітей.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Проблеми реалізації диференційованого підходу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок