Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Ідеологія у психології

Ідеологія у психології

Назва:
Ідеологія у психології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,43 KB
Завантажень:
283
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
Ідеологія у психології


Існує певна відповідність між тлумаченням природи людини в психології та її реальним станом. XX століття дає класичні взірці цього. Якщо у XIX столітті спостерігався певний романтизм у психологічному думанні, то ста-новище людини в суспільстві і світі розкривало самоактивність особистості, насамперед у буржуазному сенсі.
Це була епоха завершення колоніального поділу світу і разом з тим од-чайдушної боротьби за державу, незалежність і свободу в межах самої дер-жави. XX століття вихолощує романтику в тлумаченні людського духу. Держава і психологія ніби змагаються між собою: хто з них більше спусто-шить людський дух, зведе поведінку до механічного реагування на подраз-ники середовища. І слід з гіркотою констатувати; незважаючи на зростання психологічних досліджень у XX столітті, появу нових і нових теоретичних спрямувань, на охоплення в окремих дослідженнях десятків тисяч піддослідних, ті висновки, які було зроблено, мають здебільшого мізерне теоретичне значення.
Зрештою, ідея людської свідомості, якщо нехтувати збагненням прин-ципів, стала докором дослідницької совісті психолога. Другим трагічним прорахунком психології стало нехтування змістом свідомості, особливо коли почала відстоювати права суб'єктивності гуманістична психологія. Але у своїх теоретичних засадах вона сама зробила "підкоп" під своєю форте-цею і визначила центром свого гуманістичного думання самореалізацію людини.
Самореалізація людини в історії XX століття обернулася реалізацією то-талітарного мислення, тоталітарного ставлення до світу. А психологія підсвідомо виправдовує такий стан, виконуючи державні замовлення на то-талітарну свідомість. Вона навіть іде далі, показавши, що цей тоталітаризм більш явно може бути реалізований на несвідомому рівні. Те, в чому пси-хологія побачила своє "колумбове відкриття", стало перманентним продов-женням невдачі гуманізму. Замість виводити вище з нижчого, впевнено піднімати вище над нижчим, усе відбувалось якраз навпаки. Зведення вищо-го до нижчого стало взірцем наукового думання, сцієнтистського досягнен-ня. В тому, що є нижчим, що виступає засадою, ґрунтом для вищих форм психічного існування, побачили головне не тільки психологи, а й політики.
Психологія і політика виявилися міцно пов'язаними і надихали одна одну ідеями розуміння людини та відповідного ставлення до неї. Романтич-не думання XIX століття, в якому людина шукала свою неповторність, особ-ливість, своєрідність, було змінено у XX столітті на думання тоталітарне. І політики, і психологи стали шукати те спільне у людей, що може їх об'єднати, згуртувати. Таким спільним виявилися здебільшого риси біологічні, антропологічні, родові потяги тощо. І на цьому зосереджувалися психологія, яка прагнула бути солідною наукою, і політика, яка намагалася оволодіти головними важелями поведінки, щоб "дресирувати" людські маси згідно з домінуючою ідеологією.
Вся ця взаємодія політиків і психологів мала вигляд взаємної підтримки. Психологи давали політикам ідеї, які підносилися до рангу засад державно-го управління, а політики рекомендували психологам теми і вказували, яким має бути кінцевий результат. Три чверті XX століття пройшли у такій співпраці, й лише під кінець двотисячоліття постав сумнів щодо істинності психологічного думання, яке прагне бути політикою.
Вищий рівень мислення в гуманістичній психології було досягнуто у по-ложенні про те, що людина має бути зрозумілою як сутність, котра сама себе реалізує. Природнича психологія показувала людину як сукупність реакцій, рефлексій тощо, як відбиття зовнішніх подразнень. Настав час за-хистити людську гідність: зрозуміти людину як володаря своєї долі, як таку. чиє буттєве й життєве покликання в тому, щоб здійснювати активне само-визначення.
Проте по суті це означало, що дійсної людини у психології та політиці не було як тоді, коли людина постала сукупністю рефлексів, так і тоді, коли в ній побачили суб'єкт самовизначення. Те, що лежало в самій суті самови-значення, залишилося такою ж невпорядкованою, безпринципною стихією, як і реагування на подразнення середовища.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Ідеологія у психології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок