Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К. Ясперс (1883—1969)

Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К. Ясперс (1883—1969)

Назва:
Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К. Ясперс (1883—1969)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,15 KB
Завантажень:
44
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
На тему:
Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К. Ясперс (1883—1969)


На відміну від А. Тойнбі, який віртуозно відтворює історію в її енциклопедичній повноті та нескінченності феноменів як історик-фахівець і разом з тим філософ-теоретик, Карп Ясперс підходить до вирішення проблем історії, місця в ній людини, історичних ситуацій — як історик-дилетант і водночас як обережний і чесний філософ, який бажає сказати щось більше того, що взагалі можна сказати про історію.
Основна ідея Ясперса щодо смислу історії стосується часу доісторичного, осьового і післяосьового. Початок історії тане в невідомому, її кінець неясний. Осьовий час означає, що десь орієнтовно з 800 р. до 200 р. до н.е. в людській культурі було зроблено все основополож-не, чим людство живе й досі. Це було зроблено в різних місцях Земної кулі: постали самостійні культури, які висунули і вирішили проблеми людського буття незалежно одна від одної, але приблизно в один і той же час. Це були релігійно-філософські осягнення в Китаї, Індії та "на Заході", тоді виступи-ли такі першопроходці, як Будда, Конфуцій, пророчий рух на Близькому Сході. Віддаленість територій, де виникли ці ідеї, показує, що вони мають іманентне походження, а не запозичене: людство породжує ці ідеї внаслідок певної зрілості. І цієї стародавньої зрілості вистачило, щоб запліднити твор-чий рух людства до нашого часу. Мова йде насамперед про питання філософської віри стосовно смислу і призначення людського буття в історії.
Після осьового часу людство прагне знайти внутрішню історичну єдність, ліквідувати бар'єри спілкування, і ця єдність виступає домінантним мотивом діяльності людини в історії. Ця єдність здійснюється і не здійснюється. Адже людина сама не може осягти смислу такої єдності. І Ясперс відсилає читача до Божого промислу.
Історія людства, як вона структурована у Ясперса, поділяється на гри послідовні фалі: передісторія, історія і всесвітня історія. Передісто-рія — це становлення людини: мов, рас, історичних культур. Історія сто-сується п'яти тисяч років у Китаї, Індії, на Близькому Сході і в Європі. Складаються великі культури Стародавнього світу: шумерські, єгипетська, егейська, культури доарійської Індії та долини Хуанхе.
На жаль, Ясперс не згадує титанічні праці В.Вундта "Психологія па-родіє" та “Елементи психології народів", в яких уже було виражено ідею про рух "до людства" з метою досягнення єдності. Наука й техніка XIX і XX століть роблять можливим такий рух. Але вони не складають основу осьо-вого часу. Ясперс висловлюється про це так: "Наслідком хибного розуміння, який вводить у спокусу, було переконання, ніби світ може бути в цілому і в принципі пізнаним, і його вважали по суті вже пізнаним. Склалось уявлен-ня, за яким можна на основі наукових висновків уявити правильний світ людини, де існуватимуть благополуччя і щастя. Досягти цього можна актом доброї волі. Цим самим в останні століття в історичний процес увійшов но-вий феномен — намагання за допомогою знання не тільки знайти опору у світі неосяжної багатоманітності людських відношень, але й, виходячи із знання світу в його цілісності (а наявність цього знання в обожненій науці не піддавалося сумніву) і керуючись тільки розсудком, упорядкувати людсь-ку світобудову".
Саме тому, що ця віра в науку є непорушною, в XX столітті люди по-кладають на неї великі надії, не бачать меж, в яких вона може працювати. Таке ставлення до науки Ясперс називає марновірством. Таким же є і без-застережне підкорення її авторитетові. До того ж "представники офіційних інстанцій" використовують науку, щоб виправдати свою владу, адже вона має під собою історичний грунт. Ясперс вважає, що історія дає феномен індивідуалізації, а наука шукає те, що повторюється. Але що таке справжня наука — не знають навіть такі філософи, як Гегель.
Фіхте, Гегель і Шеллінг виходили з ідеї християнського осьового ча-су. Справді, у XIX і XX століттях успіхи науки й техніки є величними. Ра-зом із тим втрачається будь-яка людяність світу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Осьовий час історичної творчості та подолання історії. К. Ясперс (1883—1969)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок