Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)

Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)

Назва:
Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,51 KB
Завантажень:
245
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)


Зміст персоногенетичного підходу найбільш яскраво представлений в роботах А.Маслоу і К.Роджерса.
Вони відкидають детермінізм внутрішнього чи середовищного програмування.
На їх думку, психічний розвиток – результат власного вибору, зробленого людиною. Сам процес розвитку носить спонтанний характер, оскільки його рушійною силою є прагнення до самоактуалізації (по А.Маслоу) чи прагнення до актуалізації (по К.Роджерсу).
Ці прагнення носять вроджений характер. Зміст самоактуалізації або актуалізації складається з розвитку людиною власного потенціалу, своїх здібностей, що веде до розвитку «повноцінно функціонуючої людини».
Разом з тим існують і певні розходження в поглядах цих авторів. Так, якщо А.Маслоу думав, що поведінка людини і її досвід регулюються ієрархією потреб, то згідно К.Роджерсу «особистість і поведінка в більшій ступені є функцією унікального сприйняття людиною оточення» (Хьелл Л., Зіклер Д., 1997, с. 534).
Однак, незважаючи на ці розходження, обоє вони думали, що «люди завжди прагнуть рухатися вперед і при сприятливих умовах реалізують свій потенціал, демонструючи яскраве психічне здоров'я».
За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.
Усе, що необхідно для підтримки життя, -їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.
Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.
Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба -- самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.
Ієрархія Маслоу - дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим , як у людини з'являться більш "високі" спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.
2. Мотиви діяльності і професійного самовизначення
в період юності
Юність – завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 – 17 років) та старший юнацький вік (18–25 років). Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок