Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологія особистості. Комунікація в міжособистісних стосунках

Психологія особистості. Комунікація в міжособистісних стосунках

Назва:
Психологія особистості. Комунікація в міжособистісних стосунках
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,00 KB
Завантажень:
383
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат
на тему:
«Психологія особистості.
Комунікація в міжособистісних стосунках»



План
1. Комунікативний простір в міжособистісних стосунках.
2. Психологія висловлювання інформації і слухання інших.
3. Вербальна і невербальна комунікація.
4. Комунікативні бар’єри.


І. Комунікативний простір – це соціально-психологічне середовище в якому можливе формування адекватної комунікативної моделі спілкування.
В певному комунікативному просторі відбувається процес обміну інформацією, налагодження діалогу, досягнення результатів спілкування, взаємозв’язок між учасниками комунікації.
Цей простір є складним утворенням, пронизаним різноманітними зв’язками. Його характеризують такі системні властивості:
1. Цілісність.
2. Структурність (обсяг).
Автономія чи функціональна однорідність структурних компонентів.
Комунікативний простір також характеризують такі соціально-психологічні властивості:
1. Наявність взаємин суб’єктивної інформації системи оцінок, уявлень та образів партнера;
2. Реалізація основних якісних переходів (кодування знань у символи і повідомлення інформації, декодування знань);
3. Формування спільного інформаційного поля, створення спільного смислу;
4. Формування комунікативних позицій і диспозицій партнерів по взаємодії.
У цьому просторі завжди суб’єктивно сприймають форми і види інформації, тобто кожний учасник комунікативного простору на основі своїх комунікативних знань і вмінь, розуміння ситуації спілкування інтерпретує повідомлення комунікатора, вступає у діалог.
До компонентів комунікативного простору міжособистісних відносин належать:
1. Суб’єкти комунікації – ними є два індивіди, які в цьому просторі виступають не відокремлено , а разом хоч вони є автономними.
2. Спільна комунікативна дія – полягає у схрещені, переплетені потреб людей у певній інформації. Під час цієї дії можливість задоволення потреб.
3. Зворотній зв'язок – наскільки правильно реципієнт сприйняв повідомлення, оцінив поведінку і слова комунікатора. Особливість полягає в тому, комунікатор впевнюється в правильності інтерпретації тоді, коли відбувається зміна ролей.
4. Спільне інформаційне поле – наявність цього поля ще не свідчить про досягнення взаєморозуміння.
5. Механізми і феномени, що сприяють і гальмують взаєморозуміння. Якщо, наприклад, форма зворотнього зв’язку є різкою, недоброзичливою, то він найімовірніше може бути сприйнятим як критика, тиск, образа з усіма наслідками для спілкування. Важка досягти взаєморозуміння, якщо комунікатор не визнає причини негативного настрою партнера;
6. Загальний смисл, налагодження діалогічних відносин. Вони сприяють збагаченню прийняттю інформації.
Чи вищий рівень інтеграції комунікатора і реципієнта, тим повніше задоволені їх потреби в обміні інформацією, тим глибший і повніший загальний смисл повідомлення, змістовніший діалог сторін.
ІІ. Одним із найважливішим компонентів комунікації є говоріння, тобто вміння промовляти, виголошувати інформацію, конструювати речення.
Говоріння – це психологічний компонент вербальної комунікації; метод втілення в систему знаків певного символу, кодування інформації; механізм мовлення, побудови висловлювань.
Культуру говоріння досліджує спеціальна наука риторика (теорія красномовства). Володіння засобами риторики означає вміння висловлюватися зрозуміло, чітко, логічно, правильно. Рівень його залежить від особливостей використання лексики, володіння граматикою, багатства асоціацій, вияву ставлення до партнера по спілкуванню.
Комунікатор у процесі говоріння кодує інформацію. Говоріння також передбачає уміле володіння голосам, іншими невербальними засобами, що стимулюють співрозмовника. Важливе значення у цьому процесі має те, хто, з якою метою, як довго звертається, якою є реакція на його слова. Відомо, що того, хто висловлюється спокійно, менше категорично і не підвищує голосу, слухають уважно і терпляче.
Культура говоріння вимагає від мовця мобілізації мислення, пам’яті, словникового запасу, розвиненої духовної сфери, високої психологічної стійкості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Психологія особистості. Комунікація в міжособистісних стосунках

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок