Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.

Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.

Назва:
Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,98 KB
Завантажень:
421
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
На тему:
Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.


Визначаючи ситуативні, мотиваційні, дійові та післядійові антецеденти вчинку, можна одразу стверджувати, що це і є вчинкові архетипи. Адже саме через вчинок субстанція "бачить саму себе". Тобто вчи-нок треба зрозуміти і як філософську, і як психологічну категорію. Суб-станція приходить до самопізнання і саморозкриття, адже має вчинковий архетип.
Якщо говорити про структуралізм, то його смислом і є винайдення структури вчинкового архетипу. Саме він, розгортаючись, переводить но-умен у феномен, безпристрасність — у пристрасність, а вона вже постає у ситуативній конфліктності, мотиваційному прагненні, дійовому визначенні, післядійовому смислі вчинку. Ці якості вже продукують провідні супереч-ності усіх вчинкових компонентів.
Вчинковий архетип не є потойбічним, принципово несвідомим. Адже він присутній, зокрема, у феноменах краси. Конституювання краси є транс-формація самого архетипу — кореня субстанціальної активності. Краса є здійснення архетипу, виявлення його назовні. Тому він і діє дуже сильно на людину, що його сприймає. Але це просто сприймання. Краса, яку відшукує архетип, щоб у ній відобразитись, є і дійсна, об'єктивна краса, і актуалізація краси внутрішньої, суб'єктивної, яка тепер "знає себе". Як висловився б Майстер Екгарт, це — Qual, мучіння, яке прагне прояснення, щоб позбу-тися неясності. Втім, коли наступає предметна ясність, мучіння стає страж-данням, що відображає відсутність предмета. Але й наявність предмета викликає страждання, поки предмет не відповідатиме архетипові вчинку. Лише тоді наступає заспокоєння. Потяг викликає і мучіння, і заспокоєння. Мабуть, саме це питання вирішував А.Шопенгауер, коли визначав світ як волю та уявлення.
Чи можна вивести уявлення із волі? Можна, якщо уявлення вже з самого початку міститься у волі. А воля повинна його мати. Адже воля суперечлива і прагне перейти з одного свого стану в інший. Воля не задовольняється ста-ном неявним, вона одна та інша водночас. Тому воля стає стражданням, адже містить у собі мету, породжує її та мусить досягти її сама. Страждання стає роздвоєнням на неявний стан і на стан, якого треба досягти, щоб звільнитись від страждання. Роздвоєння страждання, залишаючи в собі по-тяг, стає уявним або ж видимим світом. Його видимість полягає у предмет-ності, яка продовжує нести в собі цей Qtial, а щоб подолати предметність, слід перетворити її таким чином, щоб вона здійснювала очищення від Qual. Очищення не є повним запереченням Qual. Має відбутися повна його трансформація в ідеальний образ, вищу моральну вимогу, в самопізнання як самопізнання "субстанції" вчинку.
На противагу К.Г.Юнгу та деяким іншим психоаналитикам, архетипи (нехай це будуть архетипи колективного несвідомого, за визначенням само-го Юнга) здатні переходити у свідомість, поєднуючи тим самим свідоме та несвідоме. Мова йде не лише про архетипні уявлення, а й про самі архети-пи. Цей розподіл є методологічним нонсенсом в аналітичній психології, ад-же суть архетипу полягає в його трансформації в тип, без чого субстанція не могла б "сама себе бачити".
Звертаючись до проблеми характеру самобачення, слід зауважити, як вважає Юнг, що по суті архетип залишається несвідомим і непізнаваним, він не розкривається прямо, безпосередньо, а постає лише у певних симво-лах. Можна залишити термін "символ", але в такому розумінні, що він як конечне репрезентує безконечне. Тоді увесь "видимий світ" можна умовно (і не тільки умовно) назвати символічним вираженням субстанції. Але це символічне вираження дає зріз усієї субстанції з певної позиції. Можна здійснити зріз з іншої позиції (точки координат, як сказав би Р.Декарт) і описати ту ж субстанцію, хоча чуттєву картину ми матимемо іншу.
У самопізнанні продовжується Qual, поки воно не набуде завершеної форми. Тут поєднуються саморозкриття матерії (духу) і самопізнання, яке має надати завершення саморозкриттю і привести Qual до катарсису. Ок-ремі форми саморозкриття (наприклад, естетична) не дають завершеного, повного очищення від Qual.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок