Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології

Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології

Назва:
Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,77 KB
Завантажень:
326
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології
План
1. Психологія у пошуках власного осередку. 
2. Вчинок як осередок психічного.
3. Логіка визначень вчинку як осередку психічного.
Психологія у пошуках власного осередку.
В науці, як і в реаліях, які вона досліджує, існує загальна тенденція пошуку вихідного принципу, категорії, з якої починається саморозвиток понять, теорій, концепцій, наукових шкіл, системи науки в цілому.
У психології на роль "осередку", "клітини", "того, з чого все починається", претендували і продовжують претендувати різні — більш чи менш загальні — категорії, такі як "дух" і "душа", "свідомість" і "діяльність", "відношення" і "поведінка", "особистість", "індивідуальність" та ін.
Не заперечуючи важливого значення кожної з них для побудови системи психологічної науки, варто все ж кожну з "претенденток" піддати випробуванню на "осередковість", тобто здатність концентрувати в собі потенціал самотворення, виступати джерелом саморуху системи психіки в цілому, "обслуговувати" різні її рівні та елементи.
Саме цей критерій дає можливість зайняти певну позицію щодо тих категорій у їх традиційному розумінні, які встановлюють "диктат" метафізичних сил, вимагають визнавати людину лише маріонеткою надсуб'єктних чи ситуативних впливів, таких як "абсолютний дух" Г.В.Ф.Гегеля, "категорійний імператив" /.Канта, "колективна воля" В.Вупдта, "колективна свідомість" Е.Дюркгейма, "колективне несвідоме" К.Юнга, "лібідо" З.Фрейда та ін.
З позиції критерію "потенціал самотворення" не витримують критики підходи, що висувають на передній план категорію "ситуації*, підкреслюючи вирішальне значення середовища, соціального оточення в розвитку психіки та особистості людини. Зокрема, J/J/eei-Брюль у результаті своїх досліджень приходить до висновку про імперативний, вимушений характер поведінки індивідів під тиском колективних форм комунікації.
Визначивши стосунки індивіда й культурного середовища з самого початку як антагоністичні, представники ортодоксального психоаналізу теж вимушені були констатувати фатальну приреченість людини до невропсихічної деградації.
Дещо складніше застосувати означений критерій стосовно тих підходів, які намагаються відшукати джерело активності й рушійні сили розвитку в самому людському індивіді, в його психіці, свідомості, особистості, тобто суб'єктивному просторі.
Для визначення позиції таких психологічних побудов слід з'ясувати, які "джерела" й "сили" дійсно внутрішньо притаманні психіці, чи не є вони "псевдоджерелами" і "псевдосилами", сповненими негативною енергією психологічного захисту, "втечі" від ворожого світу.
Певною мірою це може стосуватися психології релігійного персоналізму й екзистенціальної психології, які акцентують увагу на проблемах індивідуалізованого існування, і психоаналізу, що начебто закладає у фундамент системи психіки категорію мотивації, об'єктивне значення якої у поведінці має скоріше компенсаторний, захисний, сублімаційний, ніж творчо розвиваючий характер.
З іншого боку підходить до визначення "осередку" психологія свідомості, встановлюючи паралелізм, певну незалежність існування суб'єктивної та об'єктивної сторін досвіду. В результаті активність як така визначається з позицій волюнтаризму, інтелектуалізму, пояснюється вольовими якостями індивіда чи його інтелектом, відірваними від об'єктивних умов існування. Для розвитку психіки й особистості тут існують лише суб'єктивні підстави й передумови, а зовнішній світ відіграє роль середовища, яке інтерпретується як проекція суб'єктивного.
В історії вітчизняної психології також здійснювалися численні спроби у напрямі подолання непродуктивних підходів до пошуку шляхів конструктивного синтезу позитивного досвіду, виявлення альтернатив, що дають можливість наблизитися до істинного знання про рушійні сили психічного розвитку і визначити найбільш адекватну категорію, а надалі й принцип, що інтегрує систему психології як науку про становлення і розвиток психіки.
Проте і тут критерій "потенціалу саморозвитку" невблаганно диференціював наукові підходи, концепції, напрями на ті, що мають і не мають майбутнього, стануть чи не стануть "сегментами" спіралі розвитку психологічної науки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Вчинок як принцип побудови теорії та історії психології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок