Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Критичні дослідження в галузі логіки наукпро культуру. "Дзеркало часу".М. Вебер (1864—1920)

Критичні дослідження в галузі логіки наукпро культуру. "Дзеркало часу".М. Вебер (1864—1920)

Назва:
Критичні дослідження в галузі логіки наукпро культуру. "Дзеркало часу".М. Вебер (1864—1920)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,69 KB
Завантажень:
415
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
На тему:
Критичні дослідження в галузі логіки наук
про культуру. "Дзеркало часу".
М. Вебер (1864—1920)


Макс Вебер — німецький соціолог, соціальний філософ та історик. відомий як основоположник розуміючої соціології та теорії соціальної дії. Твори Вебера можна розділити на чотири групи: історичні праці; нариси з соціології релігії; трактати із загальної соціології; роботи, присвячені методології соціально-історичних наук. Окремі з них: "До історії аграрних відносин у середні віки" (1889,), "Аграрні відносини за стародавніх часів" (1909), "Господарська етика світових релігій" (1916—1919), "Господарство та суспільство'1'' (1921), “Об'єктивність" соціальна-наукового та соціально-політичного пізнання" (1904), “Про деякі категорії розуміючої соціології" (1913), "Політика як покликання та професія" (1919), "Наука як покликання та професія” (1920).
Обравши певний напрям у галузі економічної історії, Вебер вивчав взаємовідносини економіки з іншими сферами діяльності людини — політикою, правом, релігією та ін. В результаті він прийшов до необхідності дослідження економічної поведінки людини; займався проблемою ідентифікації економічних явищ минулого, теоретичне осмислення яких здійснювалось на основі аналізу сучасного капіталістичного суспільства. У своїх дослідженнях Вебер досить широко застосовував поняття ідеального типу, зіставлення з яким давало змогу виявити відповідні явища у нерозви-нутих економічних формах минулого.
Головна ідея соціальної філософії Вебера — ідея економічної раціональності, що, будучи реалізована в усіх сферах суспільного життя, дозволяла досягти максимальної економічної ефективності. Ця суспільна тенденція, на думку Вебера, не могла не проникнути і в усі сфери міжособистісних стосунків та культури. Раціональність урешті-решт стає саме тією закономірністю, що панує поза бажаннями людей, яким вона по-грожує втратою індивідуальної свободи. У світлі цієї тенденції теорія вільної соціальної дії індивіда може постати чисто ідеологічним, зворот-ним, "епіфеноменальним" відображенням реальності, яка рухається у на-прямку прогресуючого виключення будь-якої свободи індивіда, втрати людської індивідуальності загалом.
У ряді досліджень Вебер робить спроби з'ясувати власну позицію в по-леміці з істориком Едуардом Майером — відомим знавцем Стародав-нього світу. Йшлося про з'ясування суті історичних законів. Якщо закон є узагальненням, а отже виявляє те, що повторюється, то яким чином постає неповторність унікальних історичних подій. Виникає старе філософське пи-тання про сумісність і взаємодію всезагального, особливого та одинич-ного. Вебер як прихильник сцієнтистського підходу наполягає більше на розкритті закономірностей суттєвих зрушень в ході історії, в той час як Майєр виявляє інтерес до феномена унікальності історичної події, робить спробу з'ясувати роль психіки індивіда в історичному русі, наближаючись до принципів історичної психології.
Крайні позиції Майєра та Вебера (всезагальне та індивідуалізація) є ти-повими і в галузі психологічних досліджень. Рух до індивідуальності від всезагального і від індивідуального до історичного руху свідчить саме про те, що лише через самобутнє індивідуалізоване (як найтонше знаряддя) людина може осягти ту безмежну всезагальну, субстанціальну опору, яка дає, зокрема, розгалуження на суб'єкт і об'єкт, опору, яка породжує суб'єктивність (одиничне), яка освітлює себе через суб'єктивність, яка сама стає опорою для суб'єктивності. Ось чому логіка наук про культуру обов'язково має включати в себе вираження всезагального. особливого та одиничного.
Вебер стверджував, що мста будь-якої науки — осягнути істину, описа-ти й пояснити реальність. Це завдання безконечне. Пізнання не може дати дефінітивно-інтегрального відтворення реальності. Постійно долати себе та інерцію власного мислення — таким є обов'язок вченого.
Філософ — дещо більше, ніж просто “той, хто пізнає". Його характери-зують матеріал, який він пізнає, і походження цього матеріалу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Критичні дослідження в галузі логіки наукпро культуру. "Дзеркало часу".М. Вебер (1864—1920)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок